2 Петра 1
1 Симон Петро, раб і апостол Ісуса Христа. Тим, хто завдяки праведності нашого Бога й Спасителя Ісуса Христа отримав таку ж дорогоцінну віру, як і ми.
Simon Petrus, servus, et Apostolus Iesu Christi, iis, qui coaequalem nobiscum sortiti sunt fidem in iustitia Dei nostri, et Salvatoris Iesu Christi.
2 Нехай благодать і мир вам примножаться в пізнанні Бога та Ісуса, нашого Господа.
Gratia vobis, et pax adimpleatur in cognitione Dei, et Christi Iesu Domini nostri:
3 Його божественна сила дала нам усе для життя й побожності через пізнання Того, Хто покликав нас Своєю славою й доброчесністю.
quomodo omnia nobis divinae virtutis suae, quae ad vitam, et pietatem donata sunt, per cognitionem eius, qui vocavit nos propria gloria, et virtute,
4 Завдяки їм нам даровані великі та дорогоцінні обітниці, щоб через них ви стали учасниками Божественної природи, уникнувши розтління, яке існує у світі через лихі бажання.
per quem maxima, et pretiosa nobis promissa donavit: ut per haec efficiamini divinae consortes naturae: fugientes eius, quae in mundo est, concupiscentiae corruptionem.
5 Тому докладіть усіх зусиль, щоб додати до вашої віри доброчесність, до доброчесності – знання,
Vos autem curam omnem subinferentes, ministrate in fide vestra virtutem, in virtute autem scientiam,
6 до знання – стриманість, до стриманості – терпеливість, до терпеливості – побожність,
in scientia autem abstinentiam, in abstinentia autem patientiam, in patientia autem pietatem,
7 до побожності – братолюбство, а до братолюбства – любов.
in pietate autem amorem fraternitatis, in amore autem fraternitatis charitatem.
8 Бо якщо ви все це маєте й воно примножується [серед вас], то не будете бездіяльними чи безплідними у пізнанні Господа нашого Ісуса Христа.
Haec enim si vobiscum adsint, et superent, non vacuos, nec sine fructu vos constituent in Domini nostri Iesu Christi cognitione.
9 А в кого цього немає, той короткозорий, [навіть] сліпий, і забув про очищення від своїх минулих гріхів.
Cui enim non praesto sunt haec, caecus est, et manu tentans, oblivionem accipiens purgationis veterum suorum delictorum.
10 Тому, брати, усе більше намагайтеся утвердити ваше покликання та обрання, бо, роблячи так, ніколи не спіткнетесь
Quapropter fratres magis satagite ut per bona opera certam vestram vocationem, et electionem faciatis: haec enim facientes, non peccabitis aliquando.
11 і будете щедро забезпечені [правом] увійти до вічного Царства Господа й Спасителя нашого Ісуса Христа. (aiōnios g166)
Sic enim abundanter ministrabitur vobis introitus in aeternum regnum Domini nostri, et Salvatoris Iesu Christi. (aiōnios g166)
12 Тому я постійно нагадуватиму вам про це, хоча ви це знаєте й утверджені в теперішній істині.
Propter quod incipiam vos semper commonere de his: et quidem scientes et confirmatos vos in praesenti veritate.
13 Бо вважаю за праведне, доки я ще в цьому наметі, спонукати вас нагадуванням,
Iustum autem arbitror quamdiu sum in hoc tabernaculo, suscitare vos in commonitione:
14 знаючи, що зняття мого намету вже близько, як і відкрив мені наш Господь Ісус Христос.
certus quod velox est depositio tabernaculi mei secundum quod et Dominus noster Iesus Christus significavit mihi.
15 Я дбатиму, щоб і після мого відходу ви завжди про це пам’ятали.
Dabo autem operam et frequenter habere vos post obitum meum, ut horum omnium memoriam faciatis.
16 Адже ми сповістили вам про силу та наближення Господа нашого Ісуса Христа, не слідуючи хитромудрим міфам, але будучи очевидцями Його величі.
Non enim indoctas fabulas secuti notam fecimus vobis Domini nostri Iesu Christi virtutem, et praesentiam: sed speculatores facti illius magnitudinis.
17 Бо Він отримав честь і славу від Бога Отця, коли до Нього пролунав від величної слави такий голос: «Це Син Мій улюблений, Якого Я вподобав».
Accipiens enim a Deo Patre honorem, et gloriam, voce delapsa ad eum huiuscemodi a magnifica gloria: Hic est Filius meus dilectus, in quo mihi complacui, ipsum audite.
18 І ми почули цей голос, що пролунав із неба, коли були з Ним на святій горі.
Et hanc vocem nos audivimus de caelo allatam, cum essemus cum ipso in monte sancto.
19 І ми маємо ще надійніше пророче слово. Ви добре робите, зважаючи на нього як на світильник, який світить у темному місці, доки не почне розвиднятися й ранкова зоря не зійде у ваших серцях.
Et habemus firmiorem propheticum sermonem: cui benefacitis attendentes quasi lucernae lucenti in caliginoso loco donec dies elucescat, et lucifer oriatur in cordibus vestris:
20 Пам’ятайте насамперед про те, що в Писанні жодне пророцтво не походить від чийогось власного тлумачення.
hoc primum intelligentes quod omnis prophetia Scripturae propria interpretatione non fit.
21 Адже пророцтво ніколи не лунало з волі людини, але від Бога говорили люди, натхнені Святим Духом.
Non enim voluntate humana allata est aliquando prophetia: sed Spiritu sancto inspirati, locuti sunt sancti Dei homines.
