2 до коринтян 6
1 Таким чином, співпрацюючи [з Ним], ми закликаємо вас не приймати марно Божої благодаті.
Men som Medarbejdere formane vi ogsaa til, at I ikke forgæves maa have modtaget Guds Naade;
2 Адже Він каже: «У час сприятливий Я почув тебе і в день спасіння допоміг тобі». Ось зараз – час сприятливий, зараз – день спасіння.
(han siger jo: „Paa en behagelig Tid bønhørte jeg dig, og paa en Frelsens Dag hjalp jeg dig.” Se, nu er det en velbehagelig Tid, se, nu er det en Frelsens Dag; )
3 Ми нікому й ні в чому не даємо підстав для спотикання, щоб нашого служіння не зневажали.
og vi give ikke i nogen Ting noget Anstød, for at Tjenesten ikke skal blive lastet;
4 Натомість в усьому ми рекомендуємо себе як Божих служителів: у великому терпінні, у скорботах, у горі, у труднощах,
men i alting anbefale vi som Guds Tjenere os selv ved stor Udholdenhed i Trængsler, i Nød, i Angester,
5 у побиттях, у в’язницях, у заворушеннях, у важкій праці, у недосипанні, у постах,
under Slag, i Fængsler, under Oprør, under Besværligheder, i Nattevaagen, i Faste,
6 у чистоті, у пізнанні, у довготерпінні, у доброті, у Святому Дусі, у нелицемірній любові,
ved Renhed, ved Kundskab, ved Langmodighed, ved Velvillighed, ved den Helligaand, ved uskrømtet Kærlighed,
7 у Слові істини, у силі Бога; через зброю праведності [в] правій та лівій [руці],
ved Sandheds Ord, ved Guds Kraft, ved Retfærdighedens Vaaben baade til Angreb og Forsvar;
8 через славу та ганьбу, наклеп та добрі відгуки. [Нас вважають] тими, хто вводить в оману, а ми правдиві;
ved Ære og Vanære, ved ondt Rygte og godt Rygte; som Forførere og dog sanddrue;
9 тими, кого не знають, а нас упізнають; тими, що вмирають, а ми ось живемо; тими, що покарані, а ми не страчені;
som ukendte og dog velkendte; som døende, og se, vi leve; som de, der tugtes, dog ikke til Døde;
10 тими, що засмучені, а ми завжди радіємо; бідними, а ми ж багатьох збагачуємо; тими, хто нічого не має, а ми маємо все!
som bedrøvede, dog altid glade; som fattige, der dog gøre mange rige; som de, der intet have, og dog eje alt.
11 Коринфяни! Ми відкрили свої уста, щоб говорити до вас, і наші серця відкриті.
Vor Mund er opladt over for eder, Korinthiere! vort Hjerte er udvidet.
12 Ми не стримуємо наших почуттів до вас, а ви стримуєте свої почуття до нас.
I have ikke snæver Plads i os, men der er snæver Plads i eders Hjerter.
13 Тож звертаюся до вас, як до дітей: розкрийте й ви ваші [серця]!
Men ligesaa til Gengæld (jeg taler som til mine Børn), maa ogsaa I udvide eders Hjerter!
14 Не впрягайтеся з невірними в одне ярмо. Бо що спільного між праведністю й беззаконням? Або що спільного між світлом і темрявою?
Drager ikke i ulige Aag med vantro; thi hvad Fællesskab har Retfærdighed og Lovløshed? eller hvad Samfund har Lys med Mørke?
15 Яка згода може бути між Христом і Веліяром? Або яка частка вірного з невірним?
Hvad Samklang er der mellem Kristus og Belial? eller hvad Delagtighed har en troende med en vantro?
16 Яка згода може бути між Божим Храмом та ідолами? Адже ми – храм Бога Живого, як Бог і сказав: «Оселюся в них і ходитиму посеред [них], Я буду їхнім Богом, а вони – Моїм народом!»
Hvad Samstemning har Guds Tempel med Afguder? Thi vi ere den levende Guds Tempel, ligesom Gud har sagt: „Jeg vil bo og vandre iblandt dem, og jeg vil være deres Gud, og de skulle være mit Folk.”
17 Тому «Вийдіть з-поміж них і відділіться, – говорить Господь. – Не торкайтеся нечистого, і Я прийму вас».
„Derfor gaar ud fra dem og udskiller eder fra dem, siger Herren, og rører ikke noget urent; og jeg vil antage mig eder,”
18 А також: «Я буду вашим Отцем, а ви Мені будете синами й дочками, – каже Господь Вседержитель».
„og jeg vil være eders Fader, og I skulle være mine Sønner og Døtre, siger Herren, den Almægtige.”
