2 до коринтян 3
1 Чи не починаємо ми знову самих себе рекомендувати? Чи нам потрібні, як деяким, рекомендаційні листи для вас чи від вас?
DO we begin again to commend ourselves? or need we, as some others, epistles of commendation to you, or letters of commendation from you?
2 Ви і є нашим листом, написаним у наших серцях, який знають і читають усі люди.
Ye are our epistle written in our hearts, known and read of all men:
3 Ви показуєте, що ви – лист Христа, результат нашого служіння, написаний не чорнилом, а Духом живого Бога, не на кам’яних таблицях, а на таблицях людських сердець.
Forasmuch as ye are manifestly declared to be the epistle of Christ ministered by us, written not with ink, but with the Spirit of the living God; not in tables of stone, but in fleshy tables of the heart.
4 Цю впевненість ми маємо завдяки Христу перед Богом.
And such trust have we through Christ to God-ward:
5 Не тому, що ми самі здатні й це наша заслуга. Навпаки, наша здібність – від Бога,
Not that we are sufficient of ourselves to think any thing as of ourselves; but our sufficiency is of God;
6 Який зробив нас здібними [бути] служителями Нового Завіту – не букви, а Духа. Адже буква вбиває, а Дух оживляє.
Who also hath made us able ministers of the new testament; not of the letter, but of the spirit: for the letter killeth, but the spirit giveth life.
7 Але якщо служіння смерті, викарбуване буквами на камені, було прославлене так, що сини Ізраїля не могли дивитися на обличчя Мойсея через славу його обличчя, яка минала,
But if the ministration of death, written and engraven in stones, was glorious, so that the children of Israel could not stedfastly behold the face of Moses for the glory of his countenance; which glory was to be done away:
8 то чи не буде служіння Духа славнішим?!
How shall not the ministration of the spirit be rather glorious?
9 Якщо [в] служінні осуду [є] слава, то служіння праведності набагато перевершує [його] в славі.
For if the ministration of condemnation be glory, much more doth the ministration of righteousness exceed in glory.
10 Адже те, що було прославлене, насправді прославленим не було у порівнянні зі славою, яка [його] перевершує.
For even that which was made glorious had no glory in this respect, by reason of the glory that excelleth.
11 І якщо те, що минає, [мало] славу, то набагато більшу славу [має] те, що не минає.
For if that which is done away was glorious, much more that which remaineth is glorious.
12 Тому, маючи таку надію, ми діємо з великою сміливістю,
Seeing then that we have such hope, we use great plainness of speech:
13 а не як Мойсей, який ставив собі покривало на лице, щоб сини Ізраїля не дивилися на кінець того, що минає.
And not as Moses, which put a vail over his face, that the children of Israel could not stedfastly look to the end of that which is abolished:
14 Проте їхній розум був притуплений, бо й досі під час читання Старого Завіту це покривало залишається незнятим, адже [воно] може бути знятим [лише] в Христі.
But their minds were blinded: for until this day remaineth the same vail untaken away in the reading of the old testament; which vail is done away in Christ.
15 І донині, кожного разу, як зачитується Мойсей, на їхньому серці лежить покривало.
But even unto this day, when Moses is read, the vail is upon their heart.
16 Однак коли [людина] повертається до Господа, покривало знімається.
Nevertheless when it shall turn to the Lord, the vail shall be taken away.
17 Господь – це Дух, а де Дух Господа, там свобода.
Now the Lord is that Spirit: and where the Spirit of the Lord is, there is liberty.
18 І всі ми з непокритим лицем, відображаючи Божу славу, немов у дзеркалі, змінюємося згідно з Його образом, із слави в славу як від Господа, Духа.
But we all, with open face beholding as in a glass the glory of the Lord, are changed into the same image from glory to glory, even as by the Spirit of the Lord.
