2 до коринтян 2

1 Я вирішив собі не приходити до вас знову зі скорботою.

Enti meyɛɛ mʼadwene sɛ meremma mo nkyɛn bio mmɛhyɛ mo awerɛhow.

2 Адже якщо я вас засмучую, то хто тоді мене звеселить, як не той, кого я засмутив?

Sɛ mebɛhyɛ mo awerɛhow a hena na ɔbɛkyekyere me werɛ? Me ara a mahyɛ mo awerɛhow no ana?

3 Я написав вам так, щоб, прийшовши, не засмутитися через тих, за кого мав би радіти, адже я впевнений щодо всіх вас, що моя радість – це й ваша радість також.

Ɛno nti na mekyerɛw saa krataa no brɛɛ mo. Na mempɛ sɛ meba mo nnipa koro no ara a mubegye mʼani no nkyɛn abɛhyɛ mo awerɛhow. Minim yiye sɛ, sɛ me ho tɔ me a, mo nso mo ho bɛtɔ mo.

4 Бо я написав вам із великою скорботою, болем у серці та слізьми на очах не для того, щоб ви засмучувались, але щоб пізнали мою надмірну любов до вас.

Mede amanehunu, awerɛhow ne nusu na ɛrekyerɛw mo saa krataa yi. Mankyerɛw mammɛhyɛ mo awerɛhow, na mmom, mekyerɛw de bɛkyerɛɛ ɔdɔ a medɔ mo nyinaa.

5 Якщо ж хтось і засмутив, то засмутив не мене, а певною мірою, щоб не перебільшити, усіх вас.

Sɛ obi ahyɛ afoforo awerɛhow a, ɛnyɛ me na wahyɛ me saa awerɛhow no, na mo anaasɛ mo mu bi na wahyɛ no saa awerɛhow no. Mempɛ sɛ me nsa yɛ den wɔ saa onipa no so.

6 Йому достатньо того покарання, яке [він отримав] від більшості.

Aso a dodow no ara atwe no no dɔɔso ma no.

7 Тож краще вам його пробачити та підбадьорити, щоб його не охопив смуток.

Ɛsɛ sɛ mode kyɛ no na mokyekye ne werɛ sɛnea ɛbɛyɛ a awerɛhow renhyɛ ne so.

8 Тому я закликаю вас виявити до нього любов.

Mesrɛ mo, momma onhu sɛ mopɛ nʼasɛm pa ara.

9 Бо я написав вам ще й для того, щоб пізнати вашу стійкість, чи ви слухняні в усьому.

Nea enti a mekyerɛw mo krataa no ne sɛ: Mepɛ sɛ mihu sɛ moatumi agyina sɔhwɛ no ano pintinn na nsɛm a meka kyerɛ mo no nso, mudi so ana.

10 Кого пробачаєте ви, того [пробачаю] і я. Бо те, що я простив, якщо й простив щось, то заради вас перед Христом,

Sɛ obi yɛ bɔne bi na mode kyɛ no a, me nso mede kyɛ no. Sɛ ɛho hia sɛ mede bɛkyɛ na mede kyɛ a, ɛsɛ sɛ mede biribiara kyɛ. Na mo nti na meyɛ saa wɔ Kristo anim

11 щоб не дозволити сатані нас перехитрити, адже ми розуміємо його задуми.

sɛnea ɛbɛyɛ a, ɔbonsam rennya yɛn ho kwan, efisɛ yenim ne nsusuwii.

12 Коли я прибув до Троади заради Доброї Звістки Христа і мені були відкриті двері Господом,

Bere a miduu Troa kɔkaa Kristo ho Asɛmpa no, mihuu sɛ Awurade ama adwuma no yɛ ho kwan wɔ hɔ.

13 то я не мав спокою в дусі, бо не знайшов там Тита, свого брата. Тож, попрощавшись із ними, я пішов до Македонії.

Nanso me werɛ howee, efisɛ na minhu yɛn nua Tito. Enti mekraa nnipa a wɔwɔ hɔ no na misii mu kɔɔ Makedonia.

14 Але подяка Богові, Який завжди робить нас переможцями в Христі й повсюди розповсюджує через нас пахощі Свого пізнання.

Yɛda Onyankopɔn ase sɛ daa odi yɛn kan wɔ yɛn anigye ne nkonimdi santen wɔ Kristo mu ma ɔde yɛn trɛw ne ho nimdeɛ huamhuam no mu.

15 Адже ми для Бога – Христові пахощі між спасенними та тими, що гинуть.

Yɛyɛ Kristo aduhuam wɔ wɔn a wɔregye wɔn nkwa ne wɔn a wɔreyera no mu ma Onyankopɔn.

16 Для одних ми запах смерті, а для інших – запах життя. І хто на це здатний?

Na wɔn a wɔreyera no de, ɛyɛ wɔn hua bɔne a etumi kum. Nanso wɔn a wɔregye wɔn nkwa no de, ɛyɛ hua a ɛma wɔn nkwa. Hena na obetumi agyina adwuma a ɛyɛ den sɛɛ anim?

17 Бо ми, на відміну від багатьох, не наживаємося на Слові Божому, але говоримо щиро – як від Бога, перед Богом, у Христі.

Yɛnte sɛ nnipa afoforo bi a wɔfa Onyankopɔn asɛm sɛ adetɔnnne bi, na esiane sɛ Onyankopɔn asoma yɛn no nti, yɛka nokware wɔ nʼanim sɛ Kristo asomfo.