2 до коринтян 12
1 Я змушений хвалитися, хоча немає в цьому користі. Усе ж перейду до видінь та одкровень від Господа.
If I must glory (it is not expedient indeed), but I will come to visions and revelations of the Lord.
2 Я знаю одного чоловіка в Христі, який чотирнадцять років тому, – чи був у тілі, чи то поза тілом, не знаю, Бог знає, – був підхоплений до третього неба.
I know a man in Christ above fourteen years ago (whether in the body, I know not, or out of the body, I know not; God knoweth), such a one caught up to the third heaven.
3 Також я знаю, що той чоловік – чи був у тілі, чи то поза тілом, не знаю, Бог знає, –
And I know such a man (whether in the body, or out of the body, I know not: God knoweth),
4 був підхоплений до раю та почув невимовні слова, яких людині не дано казати.
That he was caught up into paradise, and heard secret words, which it is not granted to man to utter.
5 Таким чоловіком я буду хвалитися; собою ж хвалитися не буду, хіба що своїми слабкостями.
For such an one I will glory; but for myself I will glory nothing, but in my infirmities.
6 Якби я навіть і захотів похвалитися, то не буду нерозсудливим, адже казатиму правду. Проте я утримуюсь, щоби хтось не подумав про мене більше, ніж бачить у мені та чує від мене.
For though I should have a mind to glory, I shall not be foolish; for I will say the truth. But I forbear, lest any man should think of me above that which he seeth in me, or any thing he heareth from me.
7 А щоб я не загордився величчю одкровень, дана мені колючка в тіло, посланець сатани, аби мене бити, щоб я не величався.
And lest the greatness of the revelations should exalt me, there was given me a sting of my flesh, an angel of Satan, to buffet me.
8 Я тричі просив Господа, щоб Він забрав її від мене.
For which thing thrice I besought the Lord, that it might depart from me.
9 Але Він сказав мені: «Моєї благодаті для тебе достатньо, адже сила Мояв слабкості стає довершеною». Тож я з радістю хвалитимуся моєю слабкістю, щоб у мені оселилася Христова сила.
And he said to me: My grace is sufficient for thee; for power is made perfect in infirmity. Gladly therefore will I glory in my infirmities, that the power of Christ may dwell in me.
10 Тому я задоволений слабкостями, горем, переслідуваннями та труднощами заради Христа. Бо, коли я слабкий, тоді я сильний.
For which cause I please myself in my infirmities, in reproaches, in necessities, in persecutions, in distresses, for Christ. For when I am weak, then am I powerful.
11 Я став нерозумним, але ви змусили мене до цього! Це ви мали б мене рекомендувати, оскільки я нічим не гірший від цих «великих апостолів», хоч я і ніщо.
I am become foolish: you have compelled me. For I ought to have been commended by you: for I have no way come short of them that are above measure apostles, although I be nothing.
12 Адже ознаки апостола були виявлені поміж вами у всякому терпінні, знаках, дивах та могутніх ділах.
Yet the signs of my apostleship have been wrought on you, in all patience, in signs, and wonders, and mighty deeds.
13 То чим ви були обділені у порівняні з іншими церквами? Хіба тим, що я сам не був тягарем для вас. Вибачте мені цю несправедливість!
For what is there that you have had less than the other churches, but that I myself was not burthensome to you? Pardon me this injury.
14 Ось я готовий прийти до вас утретє. Я не буду [вас] обтяжувати, бо мені не потрібне те, що вам належить, але ви [самі]. Адже не діти повинні накопичувати майно для батьків, а батьки – для дітей.
Behold now the third time I am ready to come to you; and I will not be burthensome unto you. For I seek not the things that are yours, but you. For neither ought the children to lay up for the parents, but the parents for the children.
15 Я охоче витрачу заради вас усе, що маю, і навіть віддам самого себе. Якщо люблю вас більше, то невже любитимете мене менше?
But I most gladly will spend and be spent myself for your souls; although loving you more, I be loved less.
16 Хоч би як там було, я не обтяжував вас. Проте [ви кажете], що будучи хитрим, я впіймав вас підступністю.
But be it so: I did not burthen you: but being crafty, I caught you by guile.
17 Хіба я коли-небудь використовував вас через тих, кого до вас посилав?
Did I overreach you by any of them whom I sent to you?
18 Я попросив Тита прийти до вас і послав із ним брата. Хіба Тит вас використав? Хіба ми не ходили в тому ж дусі? Хіба ми не ходили одним шляхом?
I desired Titus, and I sent with him a brother. Did Titus overreach you? Did we not walk with the same spirit? did we not in the same steps?
19 Невже ви думаєте, що ми захищаємося перед вами? Ми говоримо перед Богом у Христі, і все це, любі, для вашого збудування.
Of old, think you that we excuse ourselves to you? We speak before God in Christ; but all things, my dearly beloved, for your edification.
20 Адже я боюся, що, прийшовши, знайду вас не такими, як я хочу, а ви побачите мене не таким, як ви хочете. [Боюся виявити серед вас] сварки, заздрість, лють, самолюбство, наклепи, плітки, пихатість та безлад.
For I fear lest perhaps when I come I shall not find you such as I would, and that I shall be found by you such as you would not. Lest perhaps contentions, envyings, animosities, dissensions, detractions, whisperings, swellings, seditions, be among you.
21 [Боюся], що, коли я прийду знову, мій Бог упокорить мене перед вами, і мені [доведеться] оплакувати багатьох, що раніше згрішили й не покаялися в нечистоті, у статевій розпусті й у безсоромності, яким вони віддалися.
Lest again, when I come, God humble me among you: and I mourn many of them that sinned before, and have not done penance for the uncleanness, and fornication, and lasciviousness, that they have committed.
