2 до коринтян 10
1 Я, Павло, особисто закликаю вас із лагідністю і добротою Христа, – я, той хто «покірний, коли присутній» між вами, «а коли відсутній, то сміливий» стосовно вас.
Now by the mildness and gentleness of Christ, I appeal to you—I, Paul, who am humble when face to face with you, but bold when away.
2 Прошу вас: коли я прийду, не змушуйте мене вдаватися до сміливості, яку я рішуче розраховую проявити щодо тих, хто вважає, що ми живемо по-тілесному.
I beg you that when I come I may not need to be as bold as I expect toward those who presume that we live according to the flesh.
3 Адже, живучи в тілі, воюємо не по-тілесному.
For though we live in the flesh, we do not wage war according to the flesh.
4 І зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна Богом для руйнування фортець. Ми руйнуємо задуми
The weapons of our warfare are not the weapons of the world. Instead, they have divine power to demolish strongholds.
5 та кожну зарозумілість, яка противиться пізнанню Бога, а також беремо в полон кожну думку на послух Христу.
We tear down arguments and every presumption set up against the knowledge of God; and we take captive every thought to make it obedient to Christ.
6 І ми готові покарати будь-яку непокору, як тільки ваш послух стане довершеним.
And we will be ready to punish every act of disobedience, as soon as your obedience is complete.
7 Ви дивитеся на зовнішність. Але коли хтось впевнений, що він належить Христу, то нехай візьме до уваги, що ми, як і він, Христові.
You are looking at outward appearances. If anyone is confident that he belongs to Christ, he should remind himself that we belong to Christ just as much as he does.
8 І навіть якщо я ще більше вихваляюся нашою владою, яку нам дав Господь для вашого збудування, а не для руйнування, то я за це не буду осоромлений.
For even if I boast somewhat excessively about the authority the Lord gave us for building you up rather than tearing you down, I will not be ashamed.
9 Хай вам не здається, що я хочу залякати вас [своїми] листами.
I do not want to seem to be trying to frighten you by my letters.
10 Адже [дехто] каже: «Його листи вагомі та сильні, але коли приходить особисто, то він слабкий і слова його незначні».
For some say, “His letters are weighty and forceful, but his physical presence is unimpressive, and his speaking is of no account.”
11 Така людина нехай врахує те, що якими ми є на слові в листах, коли відсутні, такими ж є і на ділі, коли присутні.
Such people should consider that what we are in our letters when absent, we will be in our actions when present.
12 Ми не сміємо судити або прирівнювати себе до тих, що самі себе рекомендують. Вони, вимірюючи себе собою та порівнюючи себе із собою, не є розумними.
We do not dare to classify or compare ourselves with some who commend themselves. When they measure themselves by themselves and compare themselves with themselves, they show their ignorance.
13 Ми ж не будемо хвалитися безмірно, а лише в межах служіння, яке нам визначив Бог, щоб досягнути й вас.
We, however, will not boast beyond our limits, but only within the field of influence that God has assigned to us—a field that reaches even to you.
14 Бо ми не виходимо за ці межі, ніби не досягнули вас, адже ми досягнули і вас Доброю Звісткою Христа.
We are not overstepping our bounds, as if we had not come to you. Indeed, we were the first to reach you with the gospel of Christ.
15 Ми не хвалимося надмірно чужою працею, а сподіваємося, що, у міру того, як ваша віра зростатиме, зростатимуть і межі нашого служіння серед вас,
Neither do we boast beyond our limits in the labors of others. But we hope that as your faith increases, our area of influence among you will greatly increase as well,
16 щоби звіщати Добру Звістку поза вашими [околицями], а не хвалитися зробленим на чужому полі.
so that we can preach the gospel in the regions beyond you. Then we will not be boasting in the work already done in another man’s territory.
17 «А хто вихваляється, нехай вихваляється в Господі».
Rather, “Let him who boasts boast in the Lord.”
18 Адже схвалений не той, хто сам себе рекомендує, а той, кого рекомендує Господь.
For it is not the one who commends himself who is approved, but the one whom the Lord commends.
