< 1 Івана 3 >
1 Подивіться, яку дивовижну любов проявив до нас Отець, щоб ми були названі Божими дітьми! І ми [справді Його діти]! Світ не знає нас тому, що не пізнав Його.
2 Любі, тепер ми Божі діти. І те, ким станемо, ще не явилося, але ми знаємо, що коли Він з’явиться, то ми станемо подібними до Нього, тому що ми побачимо Його Таким, Яким Він є.
3 Кожен, хто має цю надію в Христа, очищує себе, як і Він є чистий.
4 Кожен, хто чинить гріх, чинить і беззаконня, бо гріх є беззаконням.
5 Ви знаєте, що Христос явився, щоб усунути наші гріхи, а в Ньому гріха немає.
6 Кожен, хто залишається в Ньому, не грішить. А кожен, хто грішить, не бачив Його й навіть не пізнав Його.
7 Діточки, нехай ніхто не вводить вас в оману. Хто чинить правду, той праведний, як і Він праведний.
8 Хто чинить гріх, той від диявола, тому що диявол грішить від початку. Тому Син Божий і явився, щоб зруйнувати діла диявола.
9 Кожен, хто народжений від Бога, не робить гріха, тому що Боже насіння перебуває в ньому. Він не може грішити, оскільки народжений від Бога.
10 Так можна виявити, хто є Божими дітьми і хто є дітьми диявола: кожен, хто не чинить праведності й не любить свого брата, – не від Бога.
11 Такою є звістка, яку ви чули від початку: ми повинні любити одне одного.
12 Не так, як Каїн, який був від лукавого й вбив свого брата. А чому ж він його вбив? Тому що його діла були лихі, а діла його брата – праведні.
13 Брати, не дивуйтеся, якщо світ ненавидить вас.
14 Ми знаємо, що вже перейшли від смерті до життя, бо ми любимо братів, а той, хто не любить, залишається мертвим.
15 Кожен, хто ненавидить свого брата, є вбивцею, а ви знаєте, що жоден вбивця немає в собі вічного життя. (aiōnios )
16 Отак ми пізнали любов: Христос віддав за нас своє життя. Тож і ми повинні віддавати своє життя за братів.
17 Якщо хтось має багатства світу, дивиться на потребу свого брата та є байдужим до нього, то як Божа любов може залишатися в ньому?
18 Діточки, любімо не словом і язиком, але ділом і правдою.
19 Так ми розуміємо, що походимо від правди, і перед Ним заспокоїмо наше серце.
20 Навіть якщо наше серце засуджує нас, Бог величніший за наше серце й знає все.
21 Любі, якщо наше серце [нас] не засуджує, то ми маємо сміливість перед Богом
22 і чого тільки не попросимо [в Нього] – отримаємо, бо ми дотримуємося Його заповідей і робимо те, що Йому до вподоби.
23 І це Його заповідь, щоб ми вірили в ім’я Його Сина, Ісуса Христа, і любили одне одного, як Він доручив нам.
24 Той, хто дотримується Його заповідей, залишається в Бозі, а Бог – у ньому. І те, що Він залишається в нас, пізнаємо від Духа, Якого Він нам дав.
