Hiob 4
1 Na Temanni Elifas buaa Hiob sɛ,
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 “Sɛ obi pɛ sɛ ɔne wo kasa a, worennya ntoboaseɛ mma no anaa? Hwan na wɔbɛtumi aka nʼano ato mu?
„Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
3 Dwene sɛdeɛ wakyerɛkyerɛ nnipa bebree, sɛdeɛ woahyɛ nsa a emu ayɛ mmerɛ den.
Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
4 Wo nsɛm ahyɛ wɔn a wɔasunti no den; woahyɛ nkotodwe a ayɛ mmerɛ mu den.
того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
5 Na afei a ɔhaw aba no, wʼaba mu abu; aba wo so, na wo ho adwiri wo.
А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
6 Wo nyamesuro mma wo ahotosoɔ anaa, na wʼakwan a ɛho nni asɛm mma wo anidasoɔ anaa?
Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
7 “Dwene ho: Wɔasɛe obi a ne ho nni asɛm pɛn anaa? Ɛhefa na wɔsɛee obi a ɔyɛ pɛ?
Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
8 Sɛdeɛ mahunu no, wɔn a wɔfɛntɛm bɔne ne wɔn a wɔdua ɔhaw no, wɔtwa so aba.
Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
9 Sɛ Onyankopɔn home a, wɔsɛe; nʼabufuo ma wɔyera.
вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
10 Agyata bɛtumi abobom na wɔapɔ so, nanso wɔbɛbubu gyata akɛseɛ no se.
Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
11 Gyata annya haboa a ɔwu, na gyatabereɛ mma no bɔ hwete.
Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
12 “Wɔbɛkaa kokoamsɛm bi kyerɛɛ me na mʼaso tee no sɛ asomusɛm.
І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
13 Wɔ anadwo daeɛso basabasa mu, ɛberɛ a nnipa adeda nnahɔɔ no,
У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
14 ehu ne nketenkete kyeree me. Ɛmaa me nnompe nyinaa wosoeɛ.
спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
15 Honhom bi twaa mʼani so, na me ho nwi sɔre gyinaeɛ.
і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
16 Ɛgyinaeɛ, nanso, manhunu nʼabɔsuo. Biribi bɛgyinaa mʼanim, na metee nne bɔkɔɔ bi a ɛrebisa sɛ,
Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
17 ‘Onipa dasani bɛtumi atene asene Onyankopɔn? Onipa bɛtumi ayɛ kronn asene ne Yɛfoɔ anaa?
„Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
18 Sɛ Onyankopɔn ntumi mfa ne ho nto nʼankasa asomfoɔ so, na sɛ ɔka nʼabɔfoɔ mpo anim a,
Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
19 hwan ne onipa a wɔde dɔteɛ anwene no, a ne fapem sisi mfuturo mu na wɔdwerɛ no ntɛm so sene abubummabaa?
Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
20 Ɛfiri anɔpahema kɔsi anwummerɛ wɔbubu wɔn mu nketenkete; na wɔyera korakora a obiara nhunu wɔn bio.
Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
21 Wɔtete wɔn ntomadan nhoma mu, ɛno enti wɔwuwu a wɔnnim.’
Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
