Hiob 30
1 “Nanso seesei wɔsere me, nnipa a manyini sene wɔn, na wɔn agyanom mfata sɛ wɔne me nnwan ho nkraman tena.
А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.
2 Mfasoɔ bɛn na wɔn nsa mu ahoɔden wɔ ma me, ɛberɛ a wɔn ahoɔden afiri wɔn mu?
Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!
3 Ohia ne ɛkɔm ama wɔn ho atete, wɔnante asase wesee ne asase bonini so anadwo.
Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
4 Wɔboaboaa nkyenhahan ano wɔ nkyɛkyerɛ mu, na wɔde ɛserɛ so nnua nhini yɛɛ wɔn aduane.
рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.
5 Wɔn mfɛfoɔ pamoo wɔn firii wɔn mu, na wɔhuroo wɔn sɛ akorɔmfoɔ.
Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,
6 Wɔhyɛɛ wɔn ma wɔtenaa nsuka a emu awo, abotan ne ɛfam ntokuro mu.
так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах під земних та скелях,
7 Wɔsuu sɛ mfunumu wɔ wiram na wɔfoforee so wɔ ɔdɔtɔ ase.
ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —
8 Ekuo a wɔmfra na wɔnni din, wɔpam wɔn firii asase no so.
сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!
9 “Na ɛnnɛ yi wɔn mmammarima de dwom bɔ me akutia; mayɛ abusudeɛ wɔ wɔn mu.
А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.
10 Wɔkyiri me na wɔnnka mma me ho; wɔmmfɛre sɛ wɔtete ntasuo gu mʼanim.
Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,
11 Afei a Onyankopɔn abubu me tadua na ɔde amanehunu aba me so yi, wɔyɛ deɛ wɔpɛ wɔ mʼanim.
бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.
12 Abusuakuo no to hyɛ me so wɔ me nifa so; wɔsum me nan mfidie, na wɔsisi apie tia me.
По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.
13 Wɔsisi mʼakwan; na wɔnya me sɛe me na obiara mmoa me.
Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —
14 Wɔba te sɛ deɛ wɔfiri ntokuro a ano abae mu; wɔnam mmubuiɛ no mu munimuni ba.
немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.
15 Ahunahuna ma me ho dwiri me; mʼanimuonyam atu kɔ sɛdeɛ mframa abɔ agu, me banbɔ atu ayera sɛ omununkum.
Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.
16 “Na seesei, me nkwa resa; na amanehunu nna akyekyere me.
А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
17 Anadwo wowɔ me nnompe mu; ɔyea a ɛwe me no nnyae.
Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.
18 Onyankopɔn firi ne tumi mu yɛ sɛ aduradeɛ ma me; ɔmia me te sɛ mʼatadeɛ kɔn.
З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.
19 Ɔto me twene atɛkyɛ mu na ɔma me yɛ sɛ mfuturo ne nsõ.
Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.
20 “Ao Onyankopɔn, mesu mefrɛ wo, nanso wommua me. Mesɔre gyina, nanso wohwɛ me kɛkɛ.
Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.
21 Woba me so anibereɛ so; wode wʼabasa mu tumi to hyɛ me so.
Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.
22 Wohwim me na wode mframa pia me; wodankyidankyi me wɔ ahum mu.
На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!
23 Menim sɛ wode me bɛkɔ owuo mu, baabi a woahyɛ ama ateasefoɔ nyinaa.
Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
24 “Ampa ara obiara mfa ne nsa nka onipa a ɔrebrɛ ɛberɛ a ɔresu pɛ mmoa wɔ nʼamanehunu mu.
Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?
25 Mansu amma wɔn a wɔwɔ ɔhaw mu anaa? Me kra werɛ anho amma ahiafoɔ anaa?
Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
26 Nanso ɛberɛ a mʼani da papa so no, bɔne baeɛ; ɛberɛ a mepɛɛ hann no, esum na ɛduruuɛ.
Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.
27 Meyafunu mu a ɛwowɔ me no nnyae da; na nna a amanehunu wɔ mu da mʼanim.
Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,
28 Menenam a mabiri a ɛnyɛ sɛ owia na ahye me; megyina adwaberem na mesu pɛ mmoa.
ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.
29 Madane nnompo nuabarima, me ne apatuo na ɛbɔ.
Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,
30 Me honam ani abiri na ɛhwanehwane; huraeɛ ama me ho adɔ.
моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.
31 Me sankuo bɔ kwadwom, na mʼatɛntɛbɛn ma agyaadwotwa nnyegyeɛ.
І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.
