Hiob 29
1 Hiob toaa so sɛ,
І Йов далі вів мову свою та й сказав:
2 “Mafe abosome a atwam no, nna a Onyankopɔn hwɛɛ me soɔ no,
„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
3 ɛberɛ a ne kanea hyerɛn mʼatifi na mede ne kanea menantee esum mu no!
коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
4 Ao, ɛnna a mesii soɔ no, ɛberɛ a Onyankopɔn adamfofa a emu yɛ den hyiraa me fie,
як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
5 ɛberɛ a na Otumfoɔ da so ka me ho na me mma atwa me ho ahyia,
коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
6 ɛberɛ a na nufosuo mu sradeɛ afɔ mʼakwan na abotan hwiee ngo sɛ nsuo maa me.
коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
7 “Ɛberɛ a na mekɔ kuropɔn ɛpono ano mekɔtena mʼadwa so wɔ ɔmanfoɔ adwaberem,
Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
8 mmeranteɛ hunu me a, wɔgyina nkyɛn na mpanimfoɔ sɔre gyina hɔ;
як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
9 atitire gyae kasa na wɔde wɔn nsa kata wɔn ano;
зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
10 mmapɔmma tɛm dinn, na wɔn tɛkrɛma ka wɔn dodom.
ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
11 Wɔn a wɔte me nka nyinaa ka me ho asɛmpa, na wɔn a wɔhunu me nyinaa kamfo me,
Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
12 ɛfiri sɛ, meboaa ahiafoɔ a wɔsu pɛɛ mmoa, ne nwisiaa a wɔnni aboafoɔ.
бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
13 Onipa a na ɔrewuo no hyiraa me; na memaa akunafoɔ ani gyee wɔn akoma mu.
Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
14 Mede tenenee firaa sɛ mʼaduradeɛ; atɛntenenee yɛɛ me nkatasoɔ ne mʼabotire.
Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
15 Meyɛɛ aniwa maa anifirafoɔ, ne ɛnan maa abubuafoɔ.
Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
16 Meyɛɛ ahiafoɔ agya; na mekaa ahɔhoɔ asɛm maa wɔn.
Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
17 Mebubuu amumuyɛfoɔ se na mehwim wɔn a wɔdi wɔn nya no firii wɔn anom.
Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
18 “Medwenee sɛ, ‘Mɛwu wɔ mʼankasa me fie mu, na me nna adɔɔso sɛ anwea.
І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
19 Me nhini bɛduru nsuo ano, na obosuo agugu me mman so anadwo mu nyinaa.
для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
20 Mʼanimuonyam bɛkɔ so ayɛ frɔmm wɔ me so, na mʼahoɔden ayɛ foforɔ.’
Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
21 “Nnipa hwehwɛɛ sɛ wɔtie me, wɔyɛɛ dinn, twɛnee mʼafotuo.
Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
22 Sɛ mekasa wie a wɔnnkasa bio, ɛfiri sɛ me nsɛm tɔɔ wɔn asom yie.
По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
23 Wɔtwɛnee me sɛdeɛ wɔtwɛne osutɔ, na wɔmenee me nsɛm sɛ osutɔ berɛ nsuo.
І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
24 Wɔn abasa mu buiɛ no, mesere kyerɛɛ wɔn; mʼanimteɛ som bo ma wɔn.
Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
25 Mebɔɔ ɛkwan maa wɔn na metenaa ase sɛ wɔn ɔhene; metenaa ase sɛ ɔhene a ɔwɔ nʼakodɔm mu; meyɛɛ sɛ obi a ɔkyekyere agyaadwotwafoɔ werɛ.
Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
