Hiob 30
1 “Nanso mprempren wɔserew me, nnipa a manyin sen wɔn, na wɔn agyanom mfata sɛ wɔne me nguan ho akraman tena.
А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.
2 Mfaso bɛn na wɔn nsa mu ahoɔden wɔ ma me, bere a wɔn ahoɔden afi wɔn mu?
Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!
3 Ohia ne ɔkɔm ama wɔn ho atetew, wɔnantew asase kesee ne asase bonin so anadwo.
Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
4 Wɔboaboaa nkyenhaban ano wɔ nkyɛkyerɛ mu, na wɔde sare so nnua ntin yɛɛ wɔn aduan.
рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.
5 Wɔn mfɛfo pam wɔn fii wɔn mu, na wohuroo wɔn sɛ akorɔmfo.
Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,
6 Wɔhyɛɛ wɔn ma wɔtenaa suka a emu awo, abotan ne fam ntokuru mu,
так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах під земних та скелях,
7 wosuu sɛ mfurum wɔ wuram na wɔfofɔree so wɔ ɔdɔtɔ ase.
ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —
8 Kuw a wɔmfra na wonni din, wɔpam wɔn fii asase no so.
сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!
9 “Na nnɛ yi wɔn mmabarima de dwom bɔ me akutia; mayɛ abusude wɔ wɔn mu.
А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.
10 Wokyi me na wontwiw mmɛn me; wɔmmfɛre sɛ wɔtete ntasu gu mʼanim.
Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,
11 Afei a Onyankopɔn abubu me tadua na ɔde amanehunu aba me so yi, wɔyɛ nea wɔpɛ wɔ mʼanim.
бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.
12 Abusuakuw no tow hyɛ me so wɔ me nifa so; wosum mʼanan mfiri, na wosisi mpie tia me.
По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.
13 Wosisiw mʼakwan; na wonya me sɛe me na obiara mmoa me.
Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —
14 Wɔba te sɛ nea wofi ntokuru a ano abae mu; wɔnam mmubui no mu munumunum ba.
немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.
15 Ahunahuna ma me ho dwiriw me; mʼanuonyam atu kɔ sɛnea mframa abɔ agu, me bammɔ atu ayera sɛ omununkum.
Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.
16 “Na mprempren, me nkwa resa; na amanehununna akyekyere me.
А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
17 Anadwo wowɔ me nnompe mu; ɔyaw a ɛwe me no nnyae.
Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.
18 Onyankopɔn fi ne tumi mu yɛ sɛ adurade ma me; omia me te sɛ mʼatade kɔn.
З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.
19 Ɔtow me kyene dontori mu na ɔma me yɛ sɛ mfutuma ne nsõ.
Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.
20 “Onyankopɔn, misu mefrɛ wo, nanso wummua me. Mesɔre gyina, nanso wohwɛ me kɛkɛ.
Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.
21 Woba me so anibere so; wode wʼabasa mu tumi tow hyɛ me so.
Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.
22 Wuhwim me na wode mframa pia me; wudenkyidenkyi me wɔ ahum mu.
На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!
23 Minim sɛ wode me bɛkɔ owu mu, faako a woahyɛ ama ateasefo nyinaa no.
Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
24 “Ampa ara obiara mfa ne nsa nka onipa a ɔrebrɛ bere a ɔresu pɛ mmoa wɔ nʼamanehunu mu.
Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?
25 Mansu amma wɔn a wɔwɔ ɔhaw mu ana? Me kra werɛ anhow amma ahiafo ana?
Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
26 Nanso bere a mʼani da papa so no, bɔne bae; bere a mepɛɛ hann no sum na edurui.
Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.
27 Me yafunu mu a ɛwowɔ me no nnyae da; na nna a amanehunu wɔ mu da mʼanim.
Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,
28 Menenam a mabiri, nanso ɛnyɛ sɛ owia na ahyew me; migyina aguabɔbea na misu pɛ mmoa.
ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.
29 Madan nnompo nuabarima, me ne mpatu na ɛbɔ.
Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,
30 Me honam ani biri na ehuanhuan; atiridii ama me ho adɔ.
моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.
31 Me sanku bɔ kwadwom, na mʼatɛntɛbɛn ma agyaadwotwa nnyigyei.
І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.
