Hiob 3
1 Akyiri no Hiob kasae, na ɔdomee da a wɔwoo no.
По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
2 Ɔkae se,
І Йов заговорив та й сказав:
3 “Ma da a wɔwoo me no nyera, ne anadwo a wɔkae se, ‘Wɔawo ɔbabarima no!’
„Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
4 Saa da no nnuru sum; mma Ɔsoro Nyankopɔn nhwehwɛ akyi kwan; mma hann biara ntɔ ngu so.
Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
5 Ma sum ne owusum nnye no mfa; ma omununkum nkata so; na sum mmunkam ne hann so.
Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
6 Ma sum kabii nnye saa anadwo no mfa; ma wonyi saa anadwo no mfi asranna so na wɔmmfa nhyɛ ɔsram biara mu.
Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
7 Saa anadwo no nyɛ obonin; mma wɔnnte anigye nteɛmu wɔ mu.
Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
8 Ma wɔn a wɔdome nna no nnome saa da no; wɔn a wɔayɛ krado sɛ wɔbɛkanyan dɛnkyɛmmirampɔn no.
Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
9 Ma nʼanɔpa nsoromma nnuru sum; na ɔntwɛn adekyee kwa a onhu anɔpawia nsensanee a edi kan no,
Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
10 efisɛ anto nea ɔwoo me no awotwaa mu ama wawo me na anka mʼani renhu saa abɛbrɛsɛ yi.
бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
11 “Adɛn nti na manwu awoe hɔ, bere a mifi me na awotwaa mu no?
Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
12 Adɛn nti na nkotodwe gyee me ne nufu sɛ minnum?
Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
13 Anka sesɛɛ meda hɔ asomdwoe mu; anka mada regye mʼahome
Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
14 me ne wiase ahemfo ne fotufo, wɔn a wosisii adan maa wɔn ho na nnɛ yi abubu no,
з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
15 me ne ahenemma a na wɔwɔ sika kɔkɔɔ, wɔn a wɔde dwetɛ hyɛɛ wɔn afi mu ma.
або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
16 Anaasɛ adɛn nti na wɔansie me sɛ ɔpɔnba, te sɛ akokoaa a wanhu adekyee hann da?
Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
17 Ɛhɔ na amumɔyɛfo gyae basabasayɛ, na abrɛfo nya ahomegye.
Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
18 Nneduafo nso nya wɔn ahofadi; na wɔnte nnommumfo wuranom ateɛteɛ bio.
разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
19 Nketewa ne akɛse wɔ hɔ, na akoa de ne ho fi ne wura nsam.
Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
20 “Adɛn nti na wɔma mmɔborɔfo hann, na ɔkra mu ahohiahiafo nya nkwa,
І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
21 wɔn a wɔn kɔn dɔ owu nanso ɛmma, wɔn a wɔbrɛ hwehwɛ owu sen sɛnea wɔhwehwɛ nnwetɛbona,
що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
22 wɔn a anigye ahyɛ wɔn ma na wodu ɔda mu a wodi ahurusi.
тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
23 Adɛn nti na wɔde nkwa ma onipa a ne kwan ahintaw, nea Onyankopɔn aka no ahyɛ mu?
мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
24 Ahomekokogu adan mʼaduan; na mʼapinisi gu te sɛ nsu.
Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
25 Nea na misuro no aba me so; nea na ɛbɔ me hu no ato me.
бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
26 Minni ahotɔ, minni asomdwoe; minni ahomegye na mmom, ɔhaw nko ara.”
Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
