Hiob 29
1 Hiob toaa so se,
І Йов далі вів мову свою та й сказав:
2 “Mʼani agyina asram a atwa mu no, nna a Onyankopɔn hwɛɛ me so no,
„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
3 bere a ne kanea hyerɛn mʼatifi na mede ne kanea nantewee sum mu no!
коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
4 Ao, nna a misii so no, bere a Onyankopɔn adamfofa a emu yɛ den hyiraa me fi,
як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
5 bere a na Otumfo no da so ka me ho na me mma atwa me ho ahyia no,
коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
6 bere a na nufusu mu srade afɔw mʼakwan na abotan hwiee ngo sɛ nsu maa me no.
коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
7 “Bere a na mekɔ kuropɔn pon ano mekɔtena mʼagua so wɔ ɔmanfo aguabɔbea,
Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
8 mmerante hu me a, wogyina nkyɛn na mpanyimfo sɔre gyina hɔ;
як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
9 atitiriw gyae kasa na wɔde wɔn nsa kata wɔn ano;
зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
10 mmapɔmma tɛm dinn, na wɔn tɛkrɛma ka wɔn dudom.
ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
11 Wɔn a wɔte me nka nyinaa ka me ho asɛmpa, na wɔn a wohu me nyinaa kamfo me,
Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
12 efisɛ meboaa ahiafo a wosu pɛɛ mmoa, ne ayisaa a wonni aboafo.
бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
13 Onipa a na ɔrewu no hyiraa me; na memaa akunafo ani gyee wɔn koma mu.
Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
14 Mede trenee furaa sɛ mʼadurade; atɛntrenee yɛɛ me nkataso ne mʼabotiri.
Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
15 Meyɛɛ aniwa maa anifuraefo, ne anan maa mmubuafo.
Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
16 Meyɛɛ ahiafo agya; na mekaa ahɔho asɛm maa wɔn.
Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
17 Mibubuu amumɔyɛfo se na mihwim wɔn a wodi wɔn nya no fii wɔn anom.
Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
18 “Medwenee sɛ, ‘Mewu wɔ mʼankasa me fi mu, na me nna dɔɔso sɛ nwea.
І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
19 Me ntin beduu nsu ano, na obosu agugu me mman so anadwo mu nyinaa.
для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
20 Mʼanuonyam rempa da, na agyan ayɛ foforo wɔ me nsam daa.’
Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
21 “Nnipa hwehwɛɛ sɛ wotie me, wɔyɛɛ dinn, twɛn mʼafotu.
Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
22 Sɛ mekasa wie a wɔnnkasa bio, efisɛ me nsɛm tɔɔ wɔn asom yiye.
По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
23 Wɔtwɛn me sɛnea wɔtwɛn osu a ɛpete, na wɔmenee me nsɛm sɛ osutɔ bere nsu.
І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
24 Sɛ meserew mekyerɛ wɔn a, wɔntaa nnye nni; mʼanimtew som bo ma wɔn.
Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
25 Mebɔɔ kwan maa wɔn na metenaa ase sɛ wɔn hene; metenaa ase sɛ ɔhene a ɔwɔ nʼasraafo mu; meyɛɛ sɛ obi a ɔkyekye agyaadwotwafo werɛ.
Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
