Mezmurlar 78
1 Asaf'ın Maskili Dinle, ey halkım, öğrettiklerimi, Kulak ver ağzımdan çıkan sözlere.
Пісня навча́льна Асафова.
2 Özdeyişlerle söze başlayacağım, Eski sırları anlatacağım,
нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
3 Duyduğumuzu, bildiğimizi, Atalarımızın bize anlattığını.
Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
4 Torunlarından bunları gizlemeyeceğiz; RAB'bin övgüye değer işlerini, Gücünü, yaptığı harikaları Gelecek kuşağa duyuracağız.
того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
5 RAB Yakup soyuna koşullar bildirdi, İsrail'e yasa koydu. Bunları çocuklarına öğretsinler diye Atalarımıza buyruk verdi.
Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
6 Öyle ki, gelecek kuşak, yeni doğacak çocuklar bilsinler, Onlar da kendi çocuklarına anlatsınlar,
щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
7 Tanrı'ya güven duysunlar, Tanrı'nın yaptıklarını unutmasınlar, O'nun buyruklarını yerine getirsinler;
І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
8 Ataları gibi inatçı, başkaldırıcı, Yüreği kararsız, Tanrı'ya sadakatsiz bir kuşak olmasınlar.
І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
9 Oklarla, yaylarla kuşanmış Efrayimoğulları Savaş günü sırtlarını döndüler.
Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
10 Tanrı'nın antlaşmasına uymadılar, O'nun yasasına göre yaşamayı reddettiler.
вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
11 Unuttular O'nun işlerini, Kendilerine gösterdiği harikaları.
і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
12 Mısır'da, Soan bölgesinde Tanrı harikalar yapmıştı atalarının önünde.
Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
13 Denizi yarıp geçirmişti onları, Bir duvar gibi ayakta tutmuştu suları.
Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
14 Gündüz bulutla, Gece ateş ışığıyla onlara yol göstermişti.
і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
15 Çölde kayaları yarmış, Sanki dipsiz kaynaklardan Onlara kana kana su içirmişti.
на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
16 Kayadan akarsular fışkırtmış, Suları ırmak gibi akıtmıştı.
Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
17 Ama onlar çölde Yüceler Yücesi'ne başkaldırarak Günah işlemeye devam ettiler.
Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
18 Canlarının çektiği yiyeceği isteyerek İçlerinde Tanrı'yı denediler.
і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
19 “Tanrı çölde sofra kurabilir mi?” diyerek, Tanrı'ya karşı konuştular.
І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
20 “Bak, kayaya vurunca sular fışkırdı, Dereler taştı. Peki, ekmek de verebilir mi, Et sağlayabilir mi halkına?”
Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
21 RAB bunu duyunca çok öfkelendi, Yakup'a ateş püskürdü, Öfkesi tırmandı İsrail'e karşı;
Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
22 Çünkü Tanrı'ya inanmıyorlardı, O'nun kurtarıcılığına güvenmiyorlardı.
бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
23 Yine de RAB buyruk verdi bulutlara, Kapaklarını açtı göklerin;
А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
24 Man yağdırdı onları beslemek için, Göksel tahıl verdi onlara.
і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
25 Meleklerin ekmeğini yedi her biri, Doyasıya yiyecek gönderdi onlara.
Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
26 Doğu rüzgarını estirdi göklerde, Gücüyle güney rüzgarına yol gösterdi.
Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
27 Toz gibi et yağdırdı başlarına, Deniz kumu kadar kuş;
і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
28 Ordugahlarının ortasına, Konakladıkları yerin çevresine düşürdü.
і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
29 Yediler, tıka basa doydular, İsteklerini yerine getirdi Tanrı.
І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
30 Ancak onlar isteklerine doymadan, Daha ağızları doluyken,
Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
31 Tanrı'nın öfkesi parladı üzerlerine. En güçlülerini öldürdü, Yere serdi İsrail yiğitlerini.
а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
32 Yine de günah işlemeye devam ettiler, O'nun harikalarına inanmadılar.
Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
33 Bu yüzden Tanrı onların günlerini boşluk, Yıllarını dehşet içinde bitirdi.
— і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
34 Tanrı onları öldürdükçe O'na yönelmeye, İstekle O'nu yeniden aramaya başlıyorlardı.
Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
35 Tanrı'nın kayaları olduğunu, Yüce Tanrı'nın kurtarıcıları olduğunu anımsıyorlardı.
і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
36 Oysa ağızlarıyla O'na yaltaklanıyor, Dilleriyle yalan söylüyorlardı.
І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
37 O'na yürekten bağlı değillerdi, Antlaşmasına sadık kalmadılar.
бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
38 Yine de Tanrı sevecendi, Suçlarını bağışlıyor, onları yok etmiyordu; Çok kez öfkesini tuttu, Bütün gazabını göstermedi.
Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
39 Onların yalnızca insan olduğunu anımsadı, Geçip giden, dönmeyen bir rüzgar gibi.
і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
40 Çölde kaç kez O'na başkaldırdılar, Issız yerlerde O'nu gücendirdiler!
Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
41 Defalarca denediler Tanrı'yı, İncittiler İsrail'in Kutsalı'nı.
І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
42 Anımsamadılar O'nun güçlü elini, Kendilerini düşmandan kurtardığı günü,
вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
43 Mısır'da gösterdiği belirtileri, Soan bölgesinde yaptığı şaşılası işleri.
як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
44 Mısır'ın kanallarını kana çevirdi, Sularını içemediler.
і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
45 Gönderdiği at sinekleri yedi halkı, Gönderdiği kurbağalar yok etti ülkeyi.
Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
46 Ekinlerini tırtıllara, Emeklerinin ürününü çekirgelere verdi.
А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
47 Asmalarını doluyla, Yabanıl incir ağaçlarını iri dolu taneleriyle yok etti.
Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
48 Büyükbaş hayvanlarını kırgına, Küçükbaş hayvanlarını yıldırıma teslim etti.
І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
49 Üzerlerine kızgın öfkesini, Gazap, hışım, bela Ve bir alay kötülük meleği gönderdi.
Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
50 Yol verdi öfkesine, Canlarını ölümden esirgemedi, Onları salgın hastalığın pençesine düşürdü.
Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
51 Mısır'da bütün ilk doğanları, Ham'ın çadırlarında bütün ilk çocukları vurdu.
І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
52 Kendi halkını davar gibi götürdü, Çölde onları bir sürü gibi güttü.
І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
53 Onlara güvenlik içinde yol gösterdi, korkmadılar; Düşmanlarınıysa deniz yuttu.
І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
54 Böylece onları kendi kutsal topraklarının sınırına, Sağ elinin kazandığı dağlık bölgeye getirdi.
І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
55 Önlerinden ulusları kovdu, Mülk olarak topraklarını İsrail oymakları arasında bölüştürdü. Halkını konutlarına yerleştirdi.
І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
56 Ama onlar yüce Tanrı'yı denediler, O'na başkaldırdılar, Koşullarına uymadılar.
Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
57 Döneklik edip ataları gibi ihanet ettiler, Güvenilmez bir yay gibi bozuk çıktılar.
і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
58 Puta taptıkları yerlerle O'nu kızdırdılar, Putlarıyla O'nu kıskandırdılar.
І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
59 Tanrı bunları duyunca çok öfkelendi, İsrail'i büsbütün reddetti.
Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
60 İnsanlar arasında kurduğu çadırı, Şilo'daki konutunu terk etti.
і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
61 Kudretini tutsaklığa, Görkemini düşman eline teslim etti.
і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
62 Halkını kılıç önüne sürdü, Öfkesini kendi halkından çıkardı.
І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
63 Gençlerini ateş yuttu, Kızlarına düğün türküsü söylenmez oldu.
його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
64 Kâhinleri kılıç altında öldü, Dul kadınları ağlayamadı.
його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
65 O zaman Rab uykudan uyanır gibi, Şarabın rehavetinden ayılan bir yiğit gibi oldu.
Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
66 Düşmanlarını püskürttü, Onları sonsuz utanca boğdu.
і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
67 Tanrı Yusuf soyunu reddetti, Efrayim oymağını seçmedi;
Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
68 Ancak Yahuda oymağını, Sevdiği Siyon Dağı'nı seçti.
а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
69 Tapınağını doruklar gibi, Sonsuzluk için kurduğu yeryüzü gibi yaptı.
І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
70 Kulu Davut'u seçti, Onu koyun ağılından aldı.
І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
71 Halkı Yakup'u, kendi halkı İsrail'i gütmek için, Onu yavru kuzuların ardından getirdi.
від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
72 Böylece Davut onlara dürüstçe çobanlık etti, Becerikli elleriyle onlara yol gösterdi.
і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
