Mezmurlar 77
1 Müzik Şefi Yedutun için - Asaf'ın mezmuru Yüksek sesle Tanrı'ya yakarıyorum, Haykırıyorum beni duysun diye.
Для дириґента хору. Для Єдуту́на. Псалом Асафів. Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
2 Sıkıntılı günümde Rab'be yönelir, Gece hiç durmadan ellerimi açarım, Gönlüm avunmaz bir türlü.
В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
3 Tanrı'yı anımsayınca inlerim, Düşündükçe içim daralır. (Sela)
згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! (Се́ла)
4 Açık tutuyorsun göz kapaklarımı, Sıkıntıdan konuşamıyorum.
Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
5 Geçmiş günleri, Yıllar öncesini düşünüyorum.
Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
6 Gece ilahilerimi anacağım, Kendi kendimle konuşacağım, İnceden inceye soracağım:
свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
7 “Rab sonsuza dek mi bizi reddedecek? Lütfunu bir daha göstermeyecek mi?
Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
8 Sevgisi sonsuza dek mi yok oldu? Sözü geçerli değil mi artık?
Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
9 Tanrı unuttu mu acımayı? Sevecenliğinin yerini öfke mi aldı?” (Sela)
Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? (Се́ла)
10 Sonra kendi kendime, “İşte benim derdim bu!” dedim, “Yüceler Yücesi gücünü göstermiyor artık.”
І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
11 RAB'bin işlerini anacağım, Evet, geçmişteki harikalarını anacağım.
Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
12 Yaptıkları üzerinde derin derin düşüneceğim, Bütün işlerinin üzerinde dikkatle duracağım.
і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
13 Ey Tanrı, yolun kutsaldır! Hangi ilah Tanrı kadar uludur?
Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
14 Harikalar yaratan Tanrı sensin, Halklar arasında gücünü gösterdin.
Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
15 Güçlü bileğinle kendi halkını, Yakup ve Yusuf oğullarını kurtardın. (Sela)
Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! (Се́ла)
16 Sular seni görünce, ey Tanrı, Sular seni görünce çalkalandı, Enginler titredi.
Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
17 Bulutlar suyunu boşalttı, Gökler gürledi, Her yanda okların uçuştu.
Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
18 Kasırgada gürleyişin duyuldu, Şimşekler dünyayı aydınlattı, Yer titreyip sarsıldı.
Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
19 Kendine denizde, Derin sularda yollar açtın, Ama ayak izlerin belli değildi.
Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
20 Musa ve Harun'un eliyle Halkını bir sürü gibi güttün.
Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
