Mezmurlar 147
1 RAB'be övgüler sunun! Ne güzel, ne hoş Tanrımız'ı ilahilerle övmek! O'na övgü yaraşır.
Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
2 RAB yeniden kuruyor Yeruşalim'i, Bir araya topluyor İsrail'in sürgünlerini.
Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
3 O kırık kalplileri iyileştirir, Yaralarını sarar.
Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
4 Yıldızların sayısını belirler, Her birini adıyla çağırır.
вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
5 Rabbimiz büyük ve çok güçlüdür, Sınırsızdır anlayışı.
Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
6 RAB mazlumlara yardım eder, Kötüleri yere çalar.
Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
7 RAB'be şükran ezgileri okuyun, Tanrımız'ı lirle, ilahilerle övün.
Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
8 O'dur gökleri bulutlarla kaplayan, Yeryüzüne yağmur sağlayan, Dağlarda ot bitiren.
Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
9 O yiyecek sağlar hayvanlara, Bağrışan kuzgun yavrularına.
худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
10 Ne atın gücünden zevk alır, Ne de insanın yiğitliğinden hoşlanır.
Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
11 RAB kendisinden korkanlardan, Sevgisine umut bağlayanlardan hoşlanır.
Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
12 RAB'bi yücelt, ey Yeruşalim! Tanrın'a övgüler sun, ey Siyon!
Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
13 Çünkü senin kapılarının kol demirlerine güç katar, İçindeki halkı kutsar.
бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
14 Sınırlarını esenlik içinde tutar, Seni en iyi buğdayla doyurur.
чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
15 Yeryüzüne buyruğunu gönderir, Sözü çarçabuk yayılır.
посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
16 Yapağı gibi kar yağdırır, Kırağıyı kül gibi saçar.
Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
17 Aşağıya iri iri dolu savurur, Kim dayanabilir soğuğuna?
Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
18 Buyruk verir, eritir buzları, Rüzgarını estirir, sular akmaya başlar.
Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
19 Sözünü Yakup soyuna, Kurallarını, ilkelerini İsrail'e bildirir.
Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
20 Başka hiçbir ulus için yapmadı bunu, Onlar O'nun ilkelerini bilmezler. RAB'be övgüler sunun!
для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
