Mezmurlar 104
1 RAB'be övgüler sun, ey gönlüm! Ya RAB Tanrım, ne ulusun! Görkem ve yücelik kuşanmışsın,
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
2 Bir kaftana bürünür gibi ışığa bürünmüşsün. Gökleri bir çadır gibi geren,
Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
3 Evini yukarıdaki sular üzerine kuran, Bulutları kendine savaş arabası yapan, Rüzgarın kanatları üzerinde gezen,
Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
4 Rüzgarları kendine haberci, Yıldırımları hizmetkâr eden sensin.
Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
5 Yeryüzünü temeller üzerine kurdun, Asla sarsılmasın diye.
Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
6 Engini ona bir giysi gibi giydirdin, Sular dağların üzerinde durdu.
безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
7 Sen kükreyince sular kaçtı, Göğü gürletince hemen çekildi.
від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
8 Dağları aşıp derelere aktı, Onlar için belirlediğin yerlere doğru.
виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
9 Bir sınır koydun önlerine, Geçmesinler, gelip yeryüzünü bir daha kaplamasınlar diye.
Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
10 Vadilerde fışkırttığın pınarlar, Dağların arasından akar.
Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
11 Bütün kır hayvanlarını suvarır, Yaban eşeklerinin susuzluğunu giderirler.
напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
12 Kuşlar yanlarında yuva kurar, Dalların arasında ötüşürler.
Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
13 Gökteki evinden dağları sularsın, Yeryüzü işlerinin meyvesine doyar.
Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
14 Hayvanlar için ot, İnsanların yararı için bitkiler yetiştirirsin; İnsanlar ekmeğini topraktan çıkarsın diye,
Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
15 Yüreklerini sevindiren şarabı, Yüzlerini güldüren zeytinyağını, Güçlerini artıran ekmeği hep sen verirsin.
і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
16 RAB'bin ağaçları, Kendi diktiği Lübnan sedirleri suya doyar.
Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
17 Kuşlar orada yuva yapar, Leyleğin evi ise çamlardadır.
що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
18 Yüksek dağlar dağ keçilerinin uğrağı, Kayalar kaya tavşanlarının sığınağıdır.
Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
19 Mevsimleri göstersin diye ayı, Batacağı zamanı bilen güneşi yarattın.
і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
20 Karartırsın ortalığı, gece olur, Başlar kıpırdamaya orman hayvanları.
Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
21 Genç aslan av peşinde kükrer, Tanrı'dan yiyecek ister.
рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
22 Güneş doğunca İnlerine çekilir, yatarlar.
Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
23 İnsan işine gider, Akşama dek çalışmak için.
Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
24 Ya RAB, ne çok eserin var! Hepsini bilgece yaptın; Yeryüzü yarattıklarınla dolu.
Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
25 İşte uçsuz bucaksız denizler, İçinde kaynaşan sayısız canlılar, Büyük küçük yaratıklar.
Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
26 Orada gemiler dolaşır, İçinde oynaşsın diye yarattığın Livyatan da orada.
Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
27 Hepsi seni bekliyor, Yiyeceklerini zamanında veresin diye.
Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
28 Sen verince onlar toplar, Sen elini açınca onlar iyiliğe doyar.
Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
29 Yüzünü gizleyince dehşete kapılırlar, Soluklarını kesince ölüp toprak olurlar.
Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
30 Ruhun'u gönderince var olurlar, Yeryüzüne yeni yaşam verirsin.
Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
31 RAB'bin görkemi sonsuza dek sürsün! Sevinsin RAB yaptıklarıyla!
Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
32 O bakınca yeryüzü titrer, O dokununca dağlar tüter.
Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
33 Ömrümce RAB'be ezgiler söyleyecek, Var oldukça Tanrım'ı ilahilerle öveceğim.
Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
34 Düşüncem O'na hoş görünsün, Sevincim RAB olsun!
Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
35 Tükensin dünyadaki günahlılar, Yok olsun artık kötüler! RAB'be övgüler sun, ey gönlüm! RAB'be övgüler sunun!
Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
