Mezmurlar 104
1 RAB'be övgüler sun, ey gönlüm! Ya RAB Tanrım, ne ulusun! Görkem ve yücelik kuşanmışsın,
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти звеличився, зодягнувся у славу й велич.
2 Bir kaftana bürünür gibi ışığa bürünmüşsün. Gökleri bir çadır gibi geren,
Він огортається світлом, немов шатами; розстилає небеса, як покривало;
3 Evini yukarıdaki sular üzerine kuran, Bulutları kendine savaş arabası yapan, Rüzgarın kanatları üzerinde gezen,
закладає на водах основи Своїх вишніх світлиць. Він робить хмари Своєю колісницею, крокує на крилах вітру.
4 Rüzgarları kendine haberci, Yıldırımları hizmetkâr eden sensin.
Він робить Своїми посланцями вітри, Своїми слугами – полум’я вогню.
5 Yeryüzünü temeller üzerine kurdun, Asla sarsılmasın diye.
Він заклав землю на її основах, тому не похитнеться вона повік-віків!
6 Engini ona bir giysi gibi giydirdin, Sular dağların üzerinde durdu.
Ти вкрив її безоднею, мов одягом, на горах стояли води,
7 Sen kükreyince sular kaçtı, Göğü gürletince hemen çekildi.
[та] від грізного крику Твого побігли вони, від голосу грому Твого пустилися навтіки.
8 Dağları aşıp derelere aktı, Onlar için belirlediğin yerlere doğru.
Піднялися були в гори вони та спустилися в долини, до місця, яке Ти влаштував для них.
9 Bir sınır koydun önlerine, Geçmesinler, gelip yeryüzünü bir daha kaplamasınlar diye.
Ти поклав межу, яку вони не перейдуть, не вкриють вони знову землі.
10 Vadilerde fışkırttığın pınarlar, Dağların arasından akar.
Ти посилаєш води джерела в річища, між горами течуть вони,
11 Bütün kır hayvanlarını suvarır, Yaban eşeklerinin susuzluğunu giderirler.
напувають усіх звірів польових; [там] втамовують свою спрагу дикі віслюки.
12 Kuşlar yanlarında yuva kurar, Dalların arasında ötüşürler.
При [водах] тих живуть птахи небесні, з-поміж гілля подають голос.
13 Gökteki evinden dağları sularsın, Yeryüzü işlerinin meyvesine doyar.
Він напуває гори з вишніх світлиць Своїх. Від плоду діянь Твоїх насичується земля.
14 Hayvanlar için ot, İnsanların yararı için bitkiler yetiştirirsin; İnsanlar ekmeğini topraktan çıkarsın diye,
Ти вирощуєш траву для худоби й збіжжя для потреб людини, щоб вивести їжу із землі,
15 Yüreklerini sevindiren şarabı, Yüzlerini güldüren zeytinyağını, Güçlerini artıran ekmeği hep sen verirsin.
і вино, що серце людське веселить, щоб сяяло обличчя від олії і хлібом зміцнилося серце людини.
16 RAB'bin ağaçları, Kendi diktiği Lübnan sedirleri suya doyar.
Насичуються дерева Господні, кедри ліванські, які Він насадив.
17 Kuşlar orada yuva yapar, Leyleğin evi ise çamlardadır.
Там птахи в’ють гнізда, домівка лелеки – на кипарисах.
18 Yüksek dağlar dağ keçilerinin uğrağı, Kayalar kaya tavşanlarının sığınağıdır.
Високі гори диким козлам належать, скелі – притулок даманів.
19 Mevsimleri göstersin diye ayı, Batacağı zamanı bilen güneşi yarattın.
Він створив місяць, щоб час визначати; сонце знає, коли йому заходити.
20 Karartırsın ortalığı, gece olur, Başlar kıpırdamaya orman hayvanları.
Ти наводиш темряву, і настає ніч, коли рухаються всі звірі лісові.
21 Genç aslan av peşinde kükrer, Tanrı'dan yiyecek ister.
Молоді леви ричать за здобиччю, просячи собі у Бога їжу.
22 Güneş doğunca İnlerine çekilir, yatarlar.
Сходить сонце – вони збираються разом і лягають у своє лігво.
23 İnsan işine gider, Akşama dek çalışmak için.
Людина виходить на свою працю й на роботу свою аж до вечора.
24 Ya RAB, ne çok eserin var! Hepsini bilgece yaptın; Yeryüzü yarattıklarınla dolu.
Які численні діяння Твої, Господи! Усе Ти мудро створив; земля наповнена створіннями Твоїми.
25 İşte uçsuz bucaksız denizler, İçinde kaynaşan sayısız canlılar, Büyük küçük yaratıklar.
Ось море велике й просторе, там живина кишить без ліку, живі істоти – малі й великі.
26 Orada gemiler dolaşır, İçinde oynaşsın diye yarattığın Livyatan da orada.
Там ходять кораблі, там цей Левіятан, якого Ти створив, щоб бавився він у морі.
27 Hepsi seni bekliyor, Yiyeceklerini zamanında veresin diye.
Усі вони очікують від Тебе, що Ти даси їм їжу своєчасно.
28 Sen verince onlar toplar, Sen elini açınca onlar iyiliğe doyar.
Ти даєш їм – вони приймають, відкриваєш руку Твою – насичуються благом.
29 Yüzünü gizleyince dehşete kapılırlar, Soluklarını kesince ölüp toprak olurlar.
Сховаєш обличчя Своє – вони бентежаться. Забираєш дух їхній – гинуть і повертаються в порох [земний].
30 Ruhun'u gönderince var olurlar, Yeryüzüne yeni yaşam verirsin.
Пошлеш духа Свого – вони створюються, і Ти оновлюєш обличчя землі.
31 RAB'bin görkemi sonsuza dek sürsün! Sevinsin RAB yaptıklarıyla!
Нехай буде слава Господня навіки, нехай радіє Господь діянням Своїм!
32 O bakınca yeryüzü titrer, O dokununca dağlar tüter.
Він погляне на землю, і вона затремтить; торкнеться до гір, і вони задимлять.
33 Ömrümce RAB'be ezgiler söyleyecek, Var oldukça Tanrım'ı ilahilerle öveceğim.
Я співатиму Господеві[усе] життя моє; співатиму Богові моєму, поки існую.
34 Düşüncem O'na hoş görünsün, Sevincim RAB olsun!
Нехай буде приємним Йому мій роздум: я радітиму в Господі.
35 Tükensin dünyadaki günahlılar, Yok olsun artık kötüler! RAB'be övgüler sun, ey gönlüm! RAB'be övgüler sunun!
Нехай згинуть грішники із землі й нечестивих більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!
