Süleyman'In Özdeyişleri 19
1 Dürüst yaşayan bir yoksul olmak, Yalancı bir akılsız olmaktan yeğdir.
Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.
2 Bilgisiz heves işe yaramaz, Acelecilik insanı yanılgıya düşürür.
Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.
3 İnsanın ahmaklığı yaşamını yıkar, Yine de içinden RAB'be öfkelenir.
Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.
4 Zenginlik dost üstüne dost kazandırır. Oysa yoksulun dostu onu yüzüstü bırakır.
Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.
5 Yalancı tanık cezasız kalmaz, Yalan soluyan kurtulamaz.
Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.
6 Birçokları önemli kişinin gözüne girmek Ve eli açık olanın dostu olmak ister.
Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.
7 Yoksulun akrabaları bile onu sevmezse, Dostlarının ondan uzak duracağı daha da kesindir. Ne kadar yalvarsa ona yaklaşmazlar.
Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!
8 Sağduyulu olan canını sever, Aklı izleyen bolluğa kavuşur.
Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.
9 Yalancı tanık cezasız kalmaz, Yalan soluyan yok olur.
Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
10 Akılsızın gösterişli bir yaşam sürmesi uygun değilse, Kölelerin önderlere egemen olması Hiç uygun değildir.
Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.
11 Sağduyulu kişi sabırlıdır, Kusurları hoş görmesi ona onur kazandırır.
Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.
12 Kralın öfkesi genç aslanın kükreyişine benzer, Lütfuysa otların üzerine düşen çiy gibidir.
Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.
13 Akılsız çocuk babasının başına beladır, Dırdır eden kadın sürekli damlayan su gibidir.
Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.
14 Ev ve servet babadan mirastır, Ama sağduyulu kadın RAB'bin armağanıdır.
Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.
15 Tembellik insanı uyuşukluğa iter, Haylaz kişi de aç kalır.
Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.
16 Tanrı buyruğuna uyan canını korur, Gitmesi gereken yolları umursamayan ölür.
Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.
17 Yoksula acıyan kişi RAB'be ödünç vermiş olur, Yaptığı iyilik için RAB onu ödüllendirir.
Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.
18 Henüz umut varken çocuğunu eğit, Onun yıkımına neden olma.
Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.
19 Huysuz insan cezasını çekmelidir. Onu bir kere kurtarsan da, hep aynı şeyi yapman gerekir.
Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.
20 Öğüde kulak ver, terbiyeyi kabul et ki, Ömrünün kalan kısmı boyunca bilge olasın.
Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.
21 İnsan yüreğinde çok şey tasarlar, Ama gerçekleşen, RAB'bin amacıdır.
У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.
22 İnsandan istenen vefadır, Yoksul olmak yalancı olmaktan yeğdir.
Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.
23 RAB korkusu Doygun ve dertsiz bir yaşama kavuşturur.
Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.
24 Tembel sahana daldırdığı elini Ağzına geri götürmek bile istemez.
У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.
25 Alaycıyı döversen bön kişi ibret alır, Akıllı kişiyi azarlarsan bilgisine bilgi katar.
Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.
26 Babasına saldıran, annesini kovan çocuk, Ailesinin utancı ve yüzkarasıdır.
Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —
27 Oğlum, uyarılara kulağını tıkarsan, Bilgi kaynağı sözlerden saparsın.
перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!
28 Niyeti bozuk tanık adaletle eğlenir, Kötülerin ağzı fesatla beslenir.
Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.
29 Alaycılar için ceza, Akılsızların sırtı için kötek hazırdır.
На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.
