Süleyman'In Özdeyişleri 14
1 Bilge kadın evini yapar, Ahmak kadın evini kendi eliyle yıkar.
Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.
2 Doğru yolda yürüyen, RAB'den korkar, Yoldan sapan, RAB'bi hor görür.
Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.
3 Ahmağın sözleri sırtına kötektir, Ama bilgenin dudakları kendisini korur.
На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.
4 Öküz yoksa yemlik boş kalır, Çünkü bol ürünü sağlayan öküzün gücüdür.
Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.
5 Güvenilir tanık yalan söylemez, Yalancı tanıksa yalan solur.
Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.
6 Alaycı bilgeliği arasa da bulamaz, Akıllı içinse bilgi edinmek kolaydır.
Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.
7 Akılsız kişiden uzak dur, Çünkü sana öğretecek bir şeyi yok.
Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.
8 İhtiyatlı kişinin bilgeliği, ne yapacağını bilmektir, Akılsızların ahmaklığıysa aldanmaktır.
Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.
9 Ahmaklar suç sunusuyla alay eder, Dürüstler ise iyi niyetlidir.
Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.
10 Yürek kendi acısını bilir, Sevinciniyse kimse paylaşmaz.
Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
11 Kötü kişinin evi yerle bir edilecek, Doğru kişinin konutuysa bayındır olacak.
Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.
12 Öyle yol var ki, insana düz gibi görünür, Ama sonu ölümdür.
Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.
13 Gülerken bile yürek sızlayabilir, Sevinç bitince acı yine görünebilir.
Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.
14 Yüreği dönek olan tuttuğu yolun, İyi kişi de yaptıklarının ödülünü alacaktır.
Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.
15 Saf kişi her söze inanır, İhtiyatlı olansa attığı her adımı hesaplar.
Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.
16 Bilge kişi korktuğu için kötülükten uzaklaşır, Akılsızsa büyüklük taslayıp kendine güvenir.
Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.
17 Çabuk öfkelenen ahmakça davranır, Düzenbazdan herkes nefret eder.
Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.
18 Saf kişilerin mirası akılsızlıktır, İhtiyatlı kişilerin tacı ise bilgidir.
Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.
19 Alçaklar iyilerin önünde, Kötüler doğruların kapısında eğilirler.
Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.
20 Komşusu bile yoksulu sevmez, Oysa zenginin dostu çoktur.
Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.
21 Komşuyu hor görmek günahtır, Ne mutlu mazluma lütfedene!
Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.
22 Kötülük tasarlayan yolunu şaşırmaz mı? Oysa iyilik tasarlayan sevgi ve sadakat kazanır.
Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.
23 Her emek kazanç getirir, Ama boş lakırdı yoksulluğa götürür.
Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.
24 Bilgelerin tacı servetleridir, Akılsızlarsa ahmaklıklarıyla tanınır.
Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.
25 Dürüst tanık can kurtarır, Yalancı tanık aldatıcıdır.
Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.
26 RAB'den korkan tam güvenliktedir, RAB onun çocuklarına da sığınak olacaktır.
У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.
27 RAB korkusu yaşam kaynağıdır, İnsanı ölüm tuzaklarından uzaklaştırır.
Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.
28 Kralın yüceliği halkının çokluğuna bağlıdır, Halk yok olursa hükümdar da mahvolur.
У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.
29 Geç öfkelenen akıllıdır, Çabuk sinirlenen ahmaklığını gösterir.
Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.
30 Huzurlu yürek bedenin yaşam kaynağıdır, Hırs ise insanı için için yer bitirir.
Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.
31 Muhtacı ezen, Yaradanı'nı hor görüyor demektir. Yoksula acıyansa Yaradan'ı yüceltir.
Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.
32 Kötü kişi uğradığı felaketle yıkılır, Doğru insanın ölümde bile sığınacak yeri var.
Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
33 Bilgelik akıllı kişinin yüreğinde barınır, Akılsızlar arasında bile kendini belli eder.
Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.
34 Doğruluk bir ulusu yüceltir, Oysa günah herhangi bir halk için utançtır.
Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.
35 Kral sağduyulu kulunu beğenir, Utanç getirene öfkelenir.
Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його.
