Eyüp 9
1 Eyüp şöyle yanıtladı:
А Йов відповів та й сказав:
2 “Biliyorum, gerçekten öyledir, Ama Tanrı'nın önünde insan nasıl haklı çıkabilir?
Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
3 Biri O'nunla tartışmak istese, Binde bir bile O'na yanıt veremez.
Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
4 O'nun bilgisi derin, gücü eşsizdir, Kim O'na direndi de ayakta kaldı?
Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
5 O dağları yerinden oynatır da, Dağlar farkına varmaz, Öfkeyle altüst eder onları.
Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
6 Dünyayı yerinden oynatır, Direklerini titretir.
Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
7 Güneşe buyruk verir, doğmaz güneş, Yıldızları mühürler.
Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
8 O'dur tek başına gökleri geren, Denizin dalgaları üzerinde yürüyen.
Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
9 Büyük Ayı'yı, Oryon'u, Ülker'i, Güney takımyıldızlarını yaratan O'dur.
Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
10 Anlayamadığımız büyük işler, Sayısız şaşılası işler yapan O'dur.
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
11 İşte, yanımdan geçer, O'nu göremem, Geçip gider, farkına bile varmam.
Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
12 Evet, O avını kaparsa, kim O'nu durdurabilir? Kim O'na, ‘Ne yapıyorsun’ diyebilir?
Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
13 Tanrı öfkesini dizginlemez, Rahav'ın yardımcıları bile O'nun ayağına kapanır.
Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
14 “Nerde kaldı ki, ben O'na yanıt vereyim, O'nunla tartışmak için söz bulayım?
що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
15 Haklı olsam da O'na yanıt veremez, Merhamet etmesi için yargıcıma yalvarırdım ancak.
я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
16 O'nu çağırsam, O da bana yanıt verseydi, Yine de inanmazdım sesime kulak verdiğine.
Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
17 O beni kasırgayla eziyor, Nedensiz yaralarımı çoğaltıyor.
Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
18 Soluk almama izin vermiyor, Ancak beni acıya doyuruyor.
Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
19 Sorun güç sorunuysa, O güçlüdür! Adalet sorunuysa, kim O'nu mahkemeye çağırabilir?
Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
20 Suçsuz olsam ağzım beni suçlar, Kusursuz olsam beni suçlu çıkarır.
Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
21 “Kusursuz olsam da kendime aldırdığım yok, Yaşamımı hor görüyorum.
Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
22 Hepsi bir, bu yüzden diyorum ki, ‘O suçluyu da suçsuzu da yok ediyor.’
Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
23 Kırbaç ansızın ölüm saçınca, O suçsuzların sıkıntısıyla eğlenir.
Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
24 Dünya kötülerin eline verilmiş, Yargıçların gözünü kapayan O'dur. O değilse, kimdir?
У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
25 “Günlerim koşucudan çabuk, İyilik görmeden geçmekte.
А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
26 Kamış sandal gibi kayıp gidiyor, Avının üstüne süzülen kartal gibi.
промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
27 ‘Acılarımı unutayım, Üzgün çehremi değiştirip gülümseyeyim’ desem,
Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
28 Bütün dertlerimden yılarım, Çünkü beni suçsuz saymayacağını biliyorum.
то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
29 Madem suçlanacağım, Neden boş yere uğraşayım?
Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
30 Sabun otuyla yıkansam, Ellerimi kül suyuyla temizlesem,
Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
31 Beni yine pisliğe batırırsın, Giysilerim bile benden tiksinir.
то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
32 O benim gibi bir insan değil ki, O'na yanıt vereyim, Birlikte mahkemeye gideyim.
Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
33 Keşke aramızda bir hakem olsa da, Elini ikimizin üstüne koysa!
поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
34 Tanrı sopasını üzerimden kaldırsın, Dehşeti beni yıldırmasın.
Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
35 O zaman konuşur, O'ndan korkmazdım, Ama bu durumda bir şey yapamam.
тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
