Eyüp 8
1 Şuahlı Bildat şöyle yanıtladı:
І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
2 “Ne zamana dek böyle konuşacaksın? Sözlerin sert rüzgar gibi.
„Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
3 Tanrı adaleti saptırır mı, Her Şeye Gücü Yeten doğru olanı çarpıtır mı?
Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
4 Oğulların ona karşı günah işlediyse, İsyanlarının cezasını vermiştir.
Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
5 Ama sen gayretle Tanrı'yı arar, Her Şeye Gücü Yeten'e yalvarırsan,
Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
6 Temiz ve doğruysan, O şimdi bile senin için kolları sıvayıp Seni hak ettiğin yere geri getirecektir.
якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
7 Başlangıcın küçük olsa da, Sonun büyük olacak.
і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
8 “Lütfen, önceki kuşaklara sor, Atalarının neler öğrendiğini iyice araştır.
Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
9 Çünkü biz daha dün doğduk, bir şey bilmeyiz, Yeryüzündeki günlerimiz sadece bir gölge.
бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
10 Onlar sana anlatıp öğretmeyecek, İçlerindeki sözleri dile getirmeyecek mi?
отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
11 “Bataklık olmayan yerde kamış biter mi? Susuz yerde saz büyür mü?
Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
12 Henüz yeşilken, kesilmeden, Otlardan önce kururlar.
Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
13 Tanrı'yı unutan herkesin sonu böyledir, Tanrısız insanın umudu böyle yok olur.
отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
14 Onun güvendiği şey kırılır, Dayanağı ise bir örümcek ağıdır.
бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
15 Örümcek ağına yaslanır, ama ağ çöker, Ona tutunur, ama ağ taşımaz.
На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
16 Tanrısızlar güneşte iyi sulanmış bitkiyi andırır, Dalları bahçenin üzerinden aşar;
Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
17 Kökleri taş yığınına sarılır, Çakılların arasında yer aranır.
на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
18 Ama yerinden sökülürse, Yeri, ‘Seni hiç görmedim’ diyerek onu yadsır.
Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
19 İşte sevinci böyle son bulur, Yerinde başka bitkiler biter.
Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
20 “Tanrı kusursuz insanı reddetmez, Kötülük edenlerin elinden tutmaz.
Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
21 O senin ağzını yine gülüşle, Dudaklarını sevinç haykırışıyla dolduracaktır.
аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
22 Düşmanlarını utanç kaplayacak, Kötülerin çadırı yok olacaktır.”
Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
