Eyüp 6
1 Eyüp şöyle yanıtladı:
А Йов відповів та й сказав:
2 “Keşke üzüntüm tartılabilse, Acım teraziye konabilseydi!
„Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,
3 Denizlerin kumundan ağır gelirdi, Bu yüzden abuk sabuk konuştum.
то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!
4 Çünkü Her Şeye Gücü Yeten'in okları içimde, Ruhum onların zehirini içiyor, Tanrı'nın dehşetleri karşıma dizildi.
Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...
5 Otu olan yaban eşeği anırır mı, Yemi olan öküz böğürür mü?
Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?
6 Tatsız bir şey tuzsuz yenir mi, Yumurta akında tat bulunur mu?
Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?
7 Böyle yiyeceklere dokunmak istemiyorum, Beni hasta ediyorlar.
Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.
8 “Keşke dileğim yerine gelse, Tanrı özlediğimi bana verse!
О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!
9 Kerem edip beni ezse, Elini çabuk tutup yaşam bağımı kesse!
О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —
10 Yine avunur, Amansız derdime karşın sevinirdim, Çünkü Kutsal Olan'ın sözlerini yadsımadım.
то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!
11 Gücüm nedir ki, bekleyeyim? Sonum nedir ki, sabredeyim?
Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?
12 Taş kadar güçlü müyüm, Etim tunçtan mı?
Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?
13 Çaresiz kalınca Kendimi kurtaracak gücüm mü olur?
Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?
14 “Kederli insana dost sevgisi gerekir, Her Şeye Gücü Yeten'den korkmaktan vazgeçse bile.
Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.
15 Kardeşlerim kuru bir dere gibi beni aldattı; Hani gürül gürül akan dereler vardır,
Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,
16 Eriyen buzlarla taşan, Kar sularıyla beslenen,
темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.
17 Ama kurak mevsimde akmayan, Sıcakta yataklarında tükenen dereler... İşte öyle aldattılar beni.
Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.
18 O dereler için kervanlar yolundan sapar, Çöle çıkıp yok olurlar. Tema'nın kervanları su arar, Saba'dan gelen yolcular umutla bakar.
Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.
Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.
20 Ama oraya varınca umut bağladıkları için utanır, Hayal kırıklığına uğrarlar.
І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.
21 Artık siz de bir hiç oldunuz, Dehşete kapılıp korkuyorsunuz.
Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!
22 ‘Benim için bir şey verin’ Ya da, ‘Rüşvet verip Beni düşmanın elinden kurtarın, Acımasızların elinden alın’ dedim mi?
Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,
і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“
24 “Bana öğretin, susayım, Yanlışımı gösterin.
Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.
25 Doğru söz acıdır! Ama tartışmalarınız neyi kanıtlıyor?
Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?
26 Sözlerimi düzeltmek mi istiyorsunuz? Çaresizin sözlerini boş laf mı sayıyorsunuz?
Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,
27 Öksüzün üzerine kura çeker, Arkadaşınızın üzerine pazarlık ederdiniz.
і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!
28 “Şimdi lütfedip bana bakın, Yüzünüze karşı yalan söyleyecek değilim ya.
Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.
29 Bırakın artık, haksızlık etmeyin, Bir daha düşünün, davamda haklıyım.
Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!
30 Ağzımdan haksız bir söz çıkıyor mu, Damağım kötü niyeti ayırt edemiyor mu?
Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?
