Eyüp 5
1 “Haydi çağır, seni yanıtlayan çıkacak mı? Meleklerin hangisine yöneleceksin?
Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
2 Aptalı üzüntü öldürür, Budalayı kıskançlık bitirir.
Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
3 Ben aptalın kök saldığını görünce, Hemen yurduna lanet ettim.
Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
4 Çocukları güvenlikten uzak, Mahkeme kapısında ezilir, Savunan çıkmaz.
Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
5 Ürününü açlar yer, Dikenler arasındakini bile toplarlar; Mallarını susamışlar yutmak ister.
Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
6 Çünkü dert topraktan çıkmaz, Sıkıntı yerden bitmez.
Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
7 Havaya uçuşan kıvılcımlar gibi Sıkıntı çekmek için doğar insan.
бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
8 “Oysa ben Tanrı'ya yönelir, Davamı O'na bırakırdım.
А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
9 Anlayamadığımız büyük işler, Sayısız şaşılası işler yapan O'dur.
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
10 Yeryüzüne yağmur yağdırır, Tarlalara sular gönderir.
бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
11 Düşkünleri yükseltir, Yaslıları esenliğe çıkarır.
щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
12 Kurnazların oyununu bozar, Düzenlerini gerçekleştiremesinler diye.
Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
13 Bilgeleri kurnazlıklarında yakalar, Düzenbazların oyunu son bulur.
Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
14 Gündüz karanlığa toslar, Öğlen, geceymiş gibi el yordamıyla ararlar.
вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
15 Yoksulu onların kılıç gibi ağzından Ve güçlünün elinden O kurtarır.
І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
16 Yoksul umutlanır, Haksızlık ağzını kapar.
і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
17 “İşte, ne mutlu Tanrı'nın eğittiği insana! Bu yüzden Her Şeye Gücü Yeten'in yola getirişini küçümseme.
Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
18 Çünkü O hem yaralar hem sarar, O incitir, ama elleri sağaltır.
Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
19 Altı kez sıkıntıya düşsen seni kurtarır, Yedinci kez de sana zarar vermez.
В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
20 Kıtlıkta ölümden, Savaşta kılıçtan seni O koruyacak.
Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
21 Kamçılayan dillerden uzak kalacak, Yıkım gelince korkmayacaksın.
Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
22 Yıkıma, açlığa gülüp geçecek, Yabanıl hayvanlardan ürkmeyeceksin.
З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
23 Çünkü tarladaki taşlarla anlaşacaksın, Yabanıl hayvanlar seninle barışacak.
Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
24 Çadırının güvenlik içinde olduğunu bilecek, Yurdunu yoklayınca eksik bulmayacaksın.
І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
25 Çocuklarının çoğalacağını bileceksin, Soyun ot gibi bitecek.
І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
26 Zamanında toplanan demetler gibi, Mezara dinç gireceksin.
І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
27 “İşte araştırdık, doğrudur, Onun için bunu dinle ve belle.”
Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
