Eyüp 41
1 “Livyatan'ı çengelle çekebilir misin, Dilini halatla bağlayabilir misin?
Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
2 Burnuna sazdan ip takabilir misin, Kancayla çenesini delebilir misin?
Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
3 Yalvarıp yakarır mı sana, Tatlı tatlı konuşur mu?
Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
4 Seninle antlaşma yapar mı, Onu ömür boyu köle edesin diye?
Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
5 Kuşla oynar gibi onunla oynayabilir misin, Hizmetçilerin eğlensin diye ona tasma takabilir misin?
Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
6 Balıkçılar onun üzerine pazarlık eder mi? Tüccarlar aralarında onu böler mi?
Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
7 Derisini zıpkınlarla, Başını mızraklarla doldurabilir misin?
Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
8 Elini üzerine koy da, çıkacak çıngarı gör, Bir daha yapmayacaksın bunu.
Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
9 Onu yakalamak için umutlanma, Görünüşü bile insanın ödünü patlatır.
Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
10 Onu uyandıracak kadar yürekli adam yoktur. Öyleyse benim karşımda kim durabilir?
Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
11 Kim benden hesap vermemi isteyebilir? Göklerin altında ne varsa bana aittir.
Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
12 “Onun kolları, bacakları, Zorlu gücü, güzel yapısı hakkında Konuşmadan edemeyeceğim.
Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
13 Onun giysisinin önünü kim açabilir? Kim onun iki katlı zırhını delebilir?
Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
14 Ağzının kapılarını açmaya kim yeltenebilir, Dehşet verici dişleri karşısında?
Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
15 Sımsıkı kenetlenmiştir Sırtındaki sıra sıra pullar,
Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
16 Öyle yakındır ki birbirine Aralarından hava bile geçmez.
Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
17 Birbirlerine geçmişler, Yapışmış, ayrılmazlar.
Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
18 Aksırması ışık saçar, Gözleri şafak gibi parıldar.
Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
19 Ağzından alevler fışkırır, Kıvılcımlar saçılır.
Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
20 Kaynayan kazandan, Yanan sazdan çıkan duman gibi Burnundan duman tüter.
Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
21 Soluğu kömürleri tutuşturur, Alev çıkar ağzından.
Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
22 Boynu güçlüdür, Dehşet önü sıra gider.
Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
23 Etinin katmerleri birbirine yapışmış, Sertleşmiş üzerinde, kımıldamazlar.
М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
24 Göğsü taş gibi serttir, Değirmenin alt taşı gibi sert.
Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
25 Ayağa kalktı mı güçlüler dehşete düşer, Çıkardığı gürültüden ödleri patlar.
Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
26 Üzerine gidildi mi ne kılıç işler, Ne mızrak, ne cirit, ne de kargı.
Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
27 Demir saman gibi gelir ona, Tunç çürük odun gibi.
За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
28 Oklar onu kaçırmaz, Anız gibi gelir ona sapan taşları.
Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
29 Anız sayılır onun için topuzlar, Vınlayan palaya güler.
Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
30 Keskin çömlek parçaları gibidir karnının altı, Düven gibi uzanır çamura.
Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
31 Derin suları kaynayan kazan gibi fokurdatır, Denizi merhem çömleği gibi karıştırır.
Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
32 Ardında parlak bir iz bırakır, İnsan enginin saçları ağarmış sanır.
Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
33 Yeryüzünde bir eşi daha yoktur, Korkusuz bir yaratıktır.
Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
34 Kendini büyük gören her varlığı aşağılar, Gururlu her varlığın kralı odur.”
він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
