Eyüp 39
1 “Dağ keçilerinin ne zaman doğurduğunu biliyor musun? Geyiklerin yavruladığı zamanı sen mi gözlüyorsun?
Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
2 Sen mi sayıyorsun doğuruncaya dek geçirdikleri ayları? Doğurdukları zamanı biliyor musun?
Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
3 Çöküp yavrularını doğurur, Kurtulurlar sancılarından.
коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
4 Güçlenir, kırda büyür yavrular, Gider, bir daha dönmezler.
Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
5 “Kim yaban eşeğini başı boş gönderdi, Kim bağlarını çözdü?
Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
6 Yurt olarak ona bozkırı, Barınak olarak tuzlayı verdim.
якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
7 Kentteki kargaşaya güler o, Sürücünün bağırdığını duymaz.
Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
8 Otlamak için tepeleri dolaşır, Yeşillik arar.
Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
9 “Yaban öküzü sana kulluk etmek ister mi? Geceyi senin yemliğinin yanında geçirir mi?
Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
10 Sabanla yarık açsın diye ona bağ vurabilir misin? Arkanda, ovalarda tırmık çeker mi?
Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
11 Çok güçlü diye ona bel bağlayabilir misin? Ağır işini ona bırakabilir misin?
Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
12 Ekinini getireceğine, Buğdayını harman yerinde toplayacağına güvenir misin?
Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
13 “Devekuşunun kanatları sevinçle dalgalanır, Ama leyleğin kanatları ve tüyleriyle kıyaslanamaz.
Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
14 Devekuşu yumurtalarını yere bırakır, Onları kumda ısıtır,
Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
15 Ayak altında ezilebileceklerini, Yabanıl hayvanlarca çiğnenebileceklerini düşünmez.
і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
16 Yavrularına sert davranır, kendinin değilmiş gibi, Çektiği zahmetin boşa gideceğine üzülmez.
Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
17 Çünkü Tanrı ona bilgelik bağışlamamış, Anlayıştan pay vermemiştir.
бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
18 Yine de koşmak için kabarınca Ata ve binicisine güler.
А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
19 “Sen mi ata güç verdin, Dalgalanan yeleyi boynuna giydirdin?
Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
20 Sen misin onu çekirge gibi sıçratan, Gururlu kişnemesiyle korku saçtıran?
Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
21 Ayakları toprağı şiddetle eşer, Gücünden ötürü sevinçle coşar, Savaşçının üstüne yürür.
Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
22 Korkuya güler, hiçbir şeyden yılmaz, Kılıç önünde geri adım atmaz.
— сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
23 Ok kılıfı, parıldayan mızrak ve pala Üzerinde takırdar atın.
хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
24 Coşku ve heyecanla uzaklıkları yutar, Boru çalınca duramaz yerinde.
Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
25 Boru çaldıkça, ‘Hi!’ diye kişner, Savaş kokusunu, komutanların gürleyen sesini, Savaş çığlıklarını uzaklardan duyar.
При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
26 “Atmaca senin bilgeliğinle mi süzülüyor, Kanatlarını güneye doğru açıyor?
Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
27 Kartal senin buyruğunla mı yükseliyor, Yuvasını yükseklere kuruyor?
Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
28 Uçurum kenarlarında konaklıyor, Sivri kayalar onun kalesi.
На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
29 Oradan gözetliyor yiyeceğini, Gözleri avını uzaktan seçiyor.
ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
30 Onun yavruları kanla beslenir, Leşler neredeyse, o da oradadır.”
а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
