Eyüp 37
1 “Yüreğim titrer buna, Yerinden oynar.
Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
2 Dinleyin, gürleyen sesini dinleyin, Ağzından çıkan sesi!
Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
3 Şimşeğini göğün altındaki her yere, Yeryüzünün dört bucağına salar.
його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
4 Ardından bir ses gümbürder, Görkemli sesiyle gürler. Sesi duyulunca şimşekleri alıkoymaz.
За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
5 Tanrı'nın sesi şaşılacak biçimde gürler, O, anlayışımızın ötesinde büyük işler yapar.
Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
6 Çünkü kara, ‘Yere düş’ der, Sağanağa, ‘Bütün şiddetinle boşal.’
До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
7 Yarattığı bütün insanlar ne yaptığını bilsin diye, Herkese işini bıraktırır.
Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
8 Hayvanlar kovuklarına girer, İnlerinde otururlar.
І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
9 Kasırga yuvasından kopar, Soğuk saçılan rüzgarlardan.
Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
10 Tanrı'nın soluğu suları dondurur, Geniş sular buz tutar.
Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
11 Bulutlara nem yükler, Şimşeğini her yana yayar.
Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
12 Yeryüzünde ne buyurursa yapmak üzere Bulutlar O'nun istediği yönde döner durur.
і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
13 Ya insanları cezalandırmak Ya da yeryüzünü sulayıp sevgisini göstermek için Yağmur gönderir.
він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
14 “Dinle, Eyüp, Dur da düşün Tanrı'nın şaşılası işlerini.
Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
15 Tanrı'nın bulutları nasıl düzenlediğini, Şimşeğini nasıl çaktırdığını biliyor musun?
Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
16 Bulutların dengesini, Bilgisi kusursuz olanın şaşılası işlerini biliyor musun?
Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
17 Dünyanın soluğu kesildiğinde Güneyin kavurucu rüzgarı altında Giysilerin seni terletmez mi?
ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
18 Dökme tunç bir ayna kadar sert olan gökkubbeyi O'nunla birlikte yayabilir misin?
Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
19 “O'na ne söyleyeceğimizi öğret bize, Çünkü karanlık yüzünden sözümüze düzen veremiyoruz.
Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
20 Konuşmak istediğim O'na söylenebilir mi? Kimse yutulmak ister mi?
Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
21 Rüzgar geçip göğü temizlediğinde Gökte parıldayan ışığa kimse bakamaz.
І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
22 Altın parıltısı geliyor kuzeyden, Tanrı korkunç görkeme bürünmüş.
Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
23 Her Şeye Gücü Yeten'e biz ulaşamayız. Gücü yücedir, Adaleti ve eşsiz doğruluğuyla kimseyi ezmez.
Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
24 Bu yüzden insanlar O'na saygı duyar, Çünkü O, bilgeleri dikkate almaz.”
Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
