Eyüp 30
1 “Ama şimdi, yaşı benden küçük olanlar Benimle alay etmekte, Oysa babalarını sürümün köpeklerinin Yanına koymaya tenezzül etmezdim.
А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.
2 Çünkü güçleri tükenmişti, Bileklerinin gücü ne işime yarardı?
Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!
3 Yoksulluktan, açlıktan bitkindiler, Akşam çölde, ıssız çorak yerlerde kök kemiriyorlardı.
Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
4 Çalılıklarda karapazı topluyor, Retem kökü yiyorlardı.
рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.
5 Toplumdan kovuluyorlardı, İnsanlar hırsızmışlar gibi onlara bağırıyordu.
Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,
6 Korkunç vadilerde, yerdeki deliklerde, Kaya kovuklarında yaşıyorlardı.
так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах під земних та скелях,
7 Çalıların arasında anırır, Çalı altında birbirine sokulurlardı.
ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —
8 Aptalların, adı sanı belirsiz insanların çocuklarıydılar, Ülkeden kovulmuşlardı.
сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!
9 “Şimdiyse destan oldum dillerine, Ağızlarına doladılar beni.
А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.
10 Benden tiksiniyor, uzak duruyorlar, Yüzüme tükürmekten çekinmiyorlar.
Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,
11 Tanrı ipimi çözüp beni alçalttığı için Dizginsiz davranmaya başladılar bana.
бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.
12 Sağımdaki ayak takımı üzerime yürüyor, Ayaklarımı kaydırıyor, Bana karşı rampalar kuruyorlar.
По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.
13 Yolumu kesiyor, Kimseden yardım görmeden Beni yok etmeye çalışıyorlar.
Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —
14 Koca bir gedikten girer gibi ilerliyor, Yıkıntılar arasından üzerime yuvarlanıyorlar.
немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.
15 Dehşet çöktü üzerime, Onurum rüzgara kapılmış gibi uçtu, Mutluluğum bulut gibi geçip gitti.
Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.
16 “Şimdi tükeniyorum, Acı günler beni ele geçirdi.
А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
17 Geceleri kemiklerim sızlıyor, Beni kemiren acılar hiç durmuyor.
Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.
18 Tanrı'nın şiddeti Üzerimdeki giysiye dönüştü, Gömleğimin yakası gibi beni sıkıyor.
З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.
19 Beni çamura fırlattı, Toza, küle döndüm.
Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.
20 “Sana yakarıyorum, ama yanıt vermiyorsun, Ayağa kalktığımda gözünü bana dikiyorsun.
Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.
21 Bana acımasız davranıyor, Bileğinin gücüyle beni eziyorsun.
Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.
22 Beni kaldırıp rüzgara bindiriyorsun, Fırtınanın içinde darma duman ediyorsun.
На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!
23 Biliyorum, beni ölüme, Bütün canlıların toplanacağı yere götüreceksin.
Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
24 “Kuşkusuz düşenin dostu olmaz, Felakete uğrayıp yardım istediğinde.
Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?
25 Sıkıntıya düşenler için ağlamaz mıydım? Yoksullar için üzülmez miydim?
Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
26 Ama ben iyilik beklerken kötülük geldi, Işık umarken karanlık geldi.
Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.
27 İçim kaynıyor, rahatım yok, Önümde acı günler var.
Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,
28 Yaslı yaslı dolaşıyorum, güneş yok, Topluluk içinde kalkıp feryat ediyorum.
ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.
29 Çakallarla kardeş, Baykuşlarla arkadaş oldum.
Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,
30 Derim karardı, soyuluyor, Kemiklerim ateşten yanıyor.
моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.
31 Lirimin sesi yas feryadına, Neyimin sesi ağlayanların sesine döndü.
І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.
