Eyüp 29
1 Eyüp yine anlatmaya başladı:
І Йов далі вів мову свою та й сказав:
2 “Keşke geçen aylar geri gelseydi, Tanrı'nın beni kolladığı,
„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
3 Kandilinin başımın üstünde parladığı, Işığıyla karanlıkta yürüdüğüm günler,
коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
4 Keşke olgunluk günlerim geri gelseydi, Tanrı'nın çadırımı dostça koruduğu,
як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
5 Her Şeye Gücü Yeten'in henüz benimle olduğu, Çocuklarımın çevremde bulunduğu,
коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
6 Yollarımın sütle yıkandığı, Yanımdaki kayanın zeytinyağı akıttığı günler!
коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
7 “Kent kapısına gidip Kürsümü meydana koyduğumda,
Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
8 Gençler beni görüp gizlenir, Yaşlılar kalkıp ayakta dururlardı;
як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
9 Önderler konuşmaktan çekinir, Elleriyle ağızlarını kaparlardı;
зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
10 Soyluların sesi kesilir, Dilleri damaklarına yapışırdı.
ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
11 Beni duyan kutlar, Beni gören överdi;
Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
12 Çünkü yardım isteyen yoksulu, Desteği olmayan öksüzü kurtarırdım.
бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
13 Ölmekte olanın hayır duasını alır, Dul kadının yüreğini sevinçten coştururdum.
Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
14 Doğruluğu giysi gibi giyindim, Adalet kaftanım ve sarığımdı sanki.
Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
15 Körlere göz, Topallara ayaktım.
Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
16 Yoksullara babalık eder, Garibin davasını üstlenirdim.
Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
17 Haksızın çenesini kırar, Avını dişlerinin arasından kapardım.
Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
18 “‘Son soluğumu yuvamda vereceğim’ diye düşünüyordum, ‘Günlerim kum taneleri kadar çok.
І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
19 Köküm sulara erişecek, Çiy geceyi dallarımda geçirecek.
для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
20 Aldığım övgüler tazelenecek, Elimdeki yay yenilenecek.’
Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
21 “İnsanlar beni saygıyla dinler, Öğüdümü sessizce beklerlerdi.
Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
22 Ben konuştuktan sonra onlar konuşmazdı, Sözlerim üzerlerine damlardı.
По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
23 Yağmuru beklercesine beni bekler, Son yağmurları içercesine sözlerimi içerlerdi.
І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
24 Kendilerine gülümsediğimde gözlerine inanmazlardı, Güler yüzlülüğüm onlara cesaret verirdi.
Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
25 Onların yolunu ben seçer, başlarında dururdum, Askerlerinin ortasında kral gibi otururdum, Yaslıları avutan biri gibiydim.
Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
