Eyüp 13
1 “İşte, gözlerim her şeyi gördü, Kulağım duydu, anladı.
Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.
2 Sizin bildiğinizi ben de biliyorum, Sizden aşağı kalmam.
Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,
3 Ama ben Her Şeye Gücü Yeten'le konuşmak, Davamı Tanrı'yla tartışmak istiyorum.
і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!
4 Sizlerse yalan düzüyorsunuz, Hepiniz değersiz hekimlersiniz.
Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!
5 Keşke büsbütün sussanız! Sizin için bilgelik olurdu bu.
О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!
6 Şimdi davamı dinleyin, Yakınmama kulak verin.
Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.
7 Tanrı adına haksızlık mı edeceksiniz? O'nun adına yalan mı söyleyeceksiniz?
Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?
8 O'nun tarafını mı tutacaksınız? Tanrı'nın davasını mı savunacaksınız?
Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
9 Sizi sorguya çekerse, iyi mi olur? İnsanları aldattığınız gibi O'nu da mı aldatacaksınız?
Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?
10 Gizlice O'nun tarafını tutarsanız, Kuşkusuz sizi azarlar.
Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!
11 O'nun görkemi sizi yıldırmaz mı? Dehşeti üzerinize düşmez mi?
Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?
12 Anlattıklarınız kül kadar değersizdir, Savunduklarınızsa çamurdan farksız.
Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!
13 “Susun, bırakın ben konuşayım, Başıma ne gelirse gelsin.
Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!
14 Hayatım tehlikeye girecekse girsin, Canım zora düşecekse düşsün.
Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?
15 Beni öldürecek, umudum kalmadı, Hiç olmazsa yürüdüğüm yolun doğruluğunu yüzüne karşı savunayım.
Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!
16 Aslında bu benim kurtuluşum olacak, Çünkü tanrısız bir adam O'nun karşısına çıkamaz.
І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.
17 Sözlerimi iyi dinleyin, Kulaklarınızdan çıkmasın söyleyeceklerim.
Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.
18 İşte davamı hazırladım, Haklı çıkacağımı biliyorum.
Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!
19 Kim suçlayacak beni? Biri varsa susar, son soluğumu veririm.
Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.
20 “Yalnız şu iki şeyi lütfet, Tanrım, O zaman kendimi senden gizlemeyeceğim:
Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:
21 Elini üstümden çek Ve dehşetinle beni yıldırma.
віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!
22 Sonra beni çağır, yanıtlayayım, Ya da bırak ben konuşayım, sen yanıtla.
Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!
23 Suçlarım, günahlarım ne kadar? Bana suçumu, günahımı göster.
Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!
24 Niçin yüzünü gizliyorsun, Beni düşman gibi görüyorsun?
Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?
25 Rüzgarın sürüklediği yaprağa dönmüşüm, Beni mi korkutacaksın? Kuru samanı mı kovalayacaksın?
Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?
26 Çünkü hakkımda acı şeyler yazıyor, Gençliğimde işlediğim günahları bana miras veriyorsun.
Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,
27 Ayaklarımı tomruğa vuruyor, Yollarımı gözetliyor, İzimi sürüyorsun.
і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,
28 “Oysa insan telef olmuş, çürük bir şey, Güve yemiş giysi gibidir.
і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!
