Eyüp 11
1 Naamalı Sofar şöyle yanıtladı:
І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:
2 “Bunca söz yanıtsız mı kalsın? Çok konuşan haklı mı sayılsın?
„Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?
3 Saçmalıkların karşısında sussun mu insanlar? Sen alay edince kimse seni utandırmasın mı?
Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе?
4 Tanrı'ya, ‘İnancım arıdır’ diyorsun, ‘Senin gözünde temizim.’
Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“
5 Ama keşke Tanrı konuşsa, Sana karşı ağzını açsa da,
О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,
6 Bilgeliğin sırlarını bildirse! Çünkü bilgelik çok yönlüdür. Bil ki, Tanrı günahlarından bazılarını unuttu bile.
і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
7 “Tanrı'nın derin sırlarını anlayabilir misin? Her Şeye Gücü Yeten'in sınırlarına ulaşabilir misin?
Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?
8 Onlar gökler kadar yüksektir, ne yapabilirsin? Ölüler diyarından derindir, nasıl anlayabilirsin? (Sheol h7585)
Вона вища від неба, — що зможеш зробити? І глибша вона за шео́л, — як пізна́єш її? (Sheol h7585)
9 Ölçüleri yeryüzünden uzun, Denizden geniştir.
її міра — довша за землю, і ширша за море вона!
10 “Gelip seni hapsetse, mahkemeye çağırsa, Kim O'na engel olabilir?
Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому?
11 Çünkü O yalancıları tanır, Kötülüğü görür de dikkate almaz mı?
Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?
12 Ne zaman yaban eşeği insan doğurursa, Aptal da o zaman sağduyulu olur.
Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!
13 “O'na yüreğini adar, Ellerini açarsan,
Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —
14 İşlediğin günahı kendinden uzaklaştırır, Çadırında haksızlığa yer vermezsen,
якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —
15 Utanmadan başını kaldırır, Sağlam ve korkusuz olabilirsin.
тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!
16 Sıkıntılarını unutur, Akıp gitmiş sular gibi anarsın onları.
Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.
17 Yaşamın öğlen güneşinden daha parlak olur, Karanlık sabaha döner.
Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок.
18 Güven duyarsın, çünkü umudun olur, Çevrene bakıp güvenlik içinde yatarsın.
І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —
19 Uzanırsın, korkutan olmaz, Birçokları senden lütuf diler.
і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.
20 Ama kötülerin gözlerinin feri sönecek, Kaçacak yer bulamayacaklar, Tek umutları son soluklarını vermek olacak.”
А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“
