Vaiz 10
1 Ölü sinekler attarın ıtırını kokutur. Biraz aptallık da bilgeliği ve saygınlığı bastırır.
Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
2 Bilgenin yüreği hep doğruya eğilimlidir, Akılsızın ise, hep yanlışa.
Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.
3 Yolda yürürken bile akılsızın aklı kıttır, Akılsız olduğunu herkese gösterir.
Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
4 Yöneticinin öfkesi sana karşı alevlenirse, Yerinden ayrılma; Çünkü serinkanlılık büyük yanlışları bastırır.
Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
5 Güneşin altında gördüğüm bir haksızlık var, Yöneticiden kaynaklanan bir yanlışı andırıyor:
Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:
6 Zenginler düşük makamlarda otururken, Aptallar yüksek makamlara atanıyor.
на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!
7 Köleleri at sırtında, Önderleri yerde köleler gibi yürürken gördüm.
Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.
8 Çukur kazan içine kendi düşer, Duvarda gedik açanı yılan sokar.
Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.
9 Taş çıkaran taştan incinir, Odun yaran tehlikeye girer.
Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.
10 Balta körse, ağzı bilenmemişse, Daha çok güç gerektirir; Ama bilgelik başarı doğurur.
Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!
11 Yılan büyü yapılmadan önce sokarsa, Büyücünün yararı olmaz.
Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
12 Bilgenin ağzından çıkan sözler benimsenir, Oysa akılsız kendi ağzıyla yıkımına yol açar.
Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:
13 Sözünün başı aptallık, Sonu zırdeliliktir.
поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.
14 Akılsız konuştukça konuşur. Kimse ne olacağını bilmez. Kim ona kendisinden sonra ne olacağını bildirebilir?
Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
15 Akılsızın emeği kendini öylesine yıpratır ki, Kente bile nasıl gideceğini bilemez.
Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
16 Kralın bir çocuksa, Önderlerin sabah şölen veriyorsa, vay sana, ey ülke!
Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!
17 Kralın soyluysa, Önderlerin sarhoşluk için değil Güçlenmek için vaktinde yemek yiyorsa, ne mutlu sana, ey ülke!
Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!
18 Tembellikten dam çöker, Miskinlikten çatı akar.
Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.
19 Şölen eğlenmek için yapılır, Şarap yaşama sevinç katar, Paraysa her ihtiyacı karşılar.
Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.
20 İçinden bile krala sövme, Yatak odanda zengine lanet etme, Çünkü gökte uçan kuşlar haber taşır, Kanatlı varlıklar söylediğini aktarır.
Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.
