Hiva ʻa Solomone 7
1 ʻE ʻofefine ʻoe tuʻi! Hono ʻikai fakaʻofoʻofa ho vaʻe mo ho topuvaʻe: ʻoku teuʻi lahi ho kofu vaʻe, ko e ngāue ʻae nima ʻoe tufunga poto.
„Хороші які стали ноги твої в черевичках, князі́вно моя́! Заокру́глення сте́гон твоїх — мов намисто, руками мисте́цькими ви́точене!
2 Ko e fakamaʻu ʻo ho noʻotanga kofu ʻoku hangē ha ipu, ʻoku ʻikai masiva uaine: pea ʻoku tatau ho sino mo e u uite, kuo nonoʻo ʻaki ʻae ngaahi lile.
Твоє лоно — немов круглото́чена чаша, в якій не забра́кне вина запашно́го! Твій живіт — сніп пшениці, ото́чений тими ліле́ями!
3 ʻOku tatau ho ongo huhu mo e ongo kāseli, mui ʻoku na tatau.
Два пе́рса твої — немов двоє сарня́ток близня́т!
4 ʻOku tatau ho kia mo ha fale lei ʻoku māʻolunga: pea tatau ho mata mo e anovai ika ʻi Hesiponi, ʻi he veʻe matapā ʻo Patalapini: ʻoku tatau ho ihu mo e fale leʻo ʻi Lepanoni ʻoku hanga ki Tamasikusi.
Твоя шия — як ба́шта із кости слоно́вої, твої очі — озе́рця в Хешбо́ні при брамі того Бат-Рабі́му, в тебе ніс — немов башта лива́нська, що ди́виться все в бік Дама́ску!
5 ʻOku tatau ho ʻulu mo Kameli, mo e louʻulu ʻo ho ʻulu ʻoku hangē ko e kulokula; kuo moʻua ʻae tuʻi ʻi he ngaahi potu ʻi fale.
Голі́вка твоя на тобі — мов Карме́л, а коса́ на голі́вці твоїй — немов пу́рпур, — поло́нений цар тими ку́черями!
6 Oiau, hono ʻikai hoihoifua mo fakaʻofoʻofa koe, ʻa koe ko hoku ʻofaʻanga koeʻuhi ke u fiemālie ai!
Яка ти прекрасна й приємна яка, о любов в розко́шах!
7 ʻOku tatau ho māʻolunga mo e ʻakau ko e paame, pea hangē ho ongo huhu ko e ngaahi fuhi vaine.
Став подібний до па́льми твій стан, твої ж пе́рса — до грон виногра́дних!
8 Naʻaku pehē, “Te u kaka ʻi he ʻakau ko e paame, pea u puke ki hono ngaahi vaʻa:” pea ko eni foki, ʻoku tatau ho huhu mo e ngaahi fuhi vaine, mo e ngangatu ʻo ho mānava ʻo hangē ko e moli;
Я поду́мав: ви́беруся на цю па́льму, схоплю́ся за ві́ття її, — і нехай стануть пе́рса твої, немов виноградні ті грона, а па́хощ диха́ння твого — як яблука!“
9 ʻOku tatau ʻae ngaahi lea mei ho ngutu mo e uaine lelei ʻoku huʻamelie: he naʻa mo kinautolu ʻoku mohe ʻoku fakalea ai.
„А у́ста твої — як найліпше вино: просту́є воно до мого коханого, чинить промо́вистими й уста сплячих!
10 ʻOku ʻo hoku ʻofaʻanga au, pea ʻoku ne holi pe kiate au.
Я належу своєму коханому, а його пожада́ння — до мене!
11 Haʻu, ʻā hoku ʻofaʻanga, ke ta ō atu ki he ngoue; ke ta nofo ʻi he ngaahi potu kakai.
Ходи ж, мій коханий, та ви́йдемо в поле, переночу́ємо в се́лах!
12 Ke ta ō hengihengi ki he ngaahi ngoue vaine; ke ta mamata ki he vaine ʻi heʻene tupu lelei, mo e tupu ʻo hono fua mui, pea mo e fatakau ʻoe pomikanite: pea te u foaki ʻi ai ʻa ʻeku ʻofa kiate koe.
Устанемо рано, й ходім у сади - виногради, поди́вимося, чи зацвів виноград, чи квітки́ розцвіли́сь, чи грана́тові яблуні порозцвіта́ли? Там любов свою тобі дам!
13 ʻOku nanamu ʻae tutai, pea ʻoku ai ʻae ngaahi fua lelei ʻi hota veʻe matapā, kuo u tānaki koeʻuhi ko koe, ʻE hoku ʻofaʻanga.
Видадуть пах мандраго́ри, при наших же вхо́дах — всіля́кі коштовні плоди́, нові́ та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!“
