< ʻEsela 3 >
1 Pea ʻi heʻene hoko mai hono fitu ʻoe māhina, pea nofo ʻi honau ngaahi kolo ʻae fānau ʻa ʻIsileli, naʻe fakakātoa fakataha ʻe he kakai ki Selūsalema, ʻo hangē ko e tangata pe taha.
А коли настав сьо́мий місяць, і Ізраїлеві сини були по містах, то зібрався наро́д, як один чоловік, до Єрусалиму.
2 Pea naʻe tuʻu hake ai ʻa Sesua ko e foha ʻo Sosataki, mo hono ngaahi kāinga ko e kau taulaʻeiki, mo Selupepeli ko e foha ʻo Sialiteli mo hono ngaahi kāinga, ʻonau langa ʻae feilaulauʻanga ʻoe ʻOtua ʻo ʻIsileli, ke ʻatu ʻi ai ʻae ngaahi feilaulau, ʻo hangē ko ia kuo tohi ʻi he fono ʻa Mōsese ko e tangata ʻae ʻOtua.
І встав Ісус, син Йоцадаків, та брати його священики, і Зоровавель, син Шеалтіїлів, та брати його, і збудува́ли же́ртівника Бога Ізраїля, щоб прино́сити на ньому цілопа́лення, як написано в Зако́ні Мойсея, Божого чоловіка.
3 Pea naʻa nau fokotuʻu ʻae feilaulauʻanga ki hono ngaahi tuʻunga; he naʻe ʻiate kinautolu ʻae manavahē koeʻuhi ko e kakai ʻoe ngaahi fonua ko ia: pea naʻa nau ʻatu ʻi ai ʻae ngaahi feilaulau tutu kia Sihova, ʻio, ʻae ngaahi feilaulau tutu ʻi he pongipongi mo e efiafi.
І поставили міцно же́ртівника на його основі, бо були вони в страху́ від наро́дів краї́в, і прино́сили на ньо́му цілопа́лення для Господа, цілопа́лення на ра́нок та на вечір.
4 Naʻa nau fai ʻae kātoanga foki ʻoe ngaahi fale fehikitaki, ʻo hangē ko ia kuo tohi, pea naʻe ʻatu lau pe ʻi he ʻaho kotoa pē ʻae ngaahi feilaulau tutu; ʻo fakatatau ki hono anga, ʻo taau mo e ngāue ʻae ʻaho kotoa pē;
І справили свято Ку́чок, як написано, і щоденні цілопа́лення в кількості за постановою щодо жертов на кожен день,
5 Pea naʻa nau toki ʻatu ʻae feilaulau tutu fai maʻu pe, ʻi he ngaahi tuʻu efiafi, mo e ngaahi kātoanga kotofa kotoa pē ʻa Sihova ʻaia naʻe fakatapui, pea meiate ia kotoa pē naʻe ʻatu loto ʻofa ʻae feilaulau kia Sihova.
а по то́му — цілопа́лення стале, і на молодики́, і на всі присвячені Господе́ві свята, і для кожного, хто жертвує добровільну жертву для Господа.
6 Mei he ʻuluaki ʻaho ʻo hono fitu ʻoe māhina naʻa nau kamata ke ʻatu ʻae ngaahi feilaulau tutu kia Sihova. Ka naʻe teʻeki fakatoka ʻae tuʻunga ʻoe faletapu ʻo Sihova.
Від першого дня сьомого місяця зачали́ прино́сити цілопа́лення для Господа. А під Господній храм не були ще покладені основи.
7 Naʻa nau ʻatu ʻae ngaahi paʻanga foki ki he kau tufunga maka, pea ki he kau tufunga ʻakau, mo e meʻa kai, mo e inu, mo e lolo, kiate kinautolu ʻo Saitoni, pea kiate kinautolu ʻo Taia, ke fetuku ʻae ngaahi ʻakau ko e sita mei Lepanoni ki he tahi ʻo Sopa, ʻo fakatatau ki hono tuʻutuʻuni meia Kolesi ko e tuʻi ʻo Peasia.
І дали́ срібла каменяра́м та те́слям, і їжі, і питва́ та оливи, сидонянам та тирянам, щоб достача́ли ке́дрові дере́ва з Ливану до Яфського моря за до́зволом їм Кіра, царя перського.
8 Pea ko eni, ʻi hono ua taʻu ʻo ʻenau haʻu ki he fale ʻoe ʻOtua ʻi Selūsalema, ʻi hono ua ʻoe māhina, naʻe kamata ʻe Selupepeli ko e foha ʻo Sialiteli, mo Sesua ko e foha ʻo Sosataki, mo hono toe ʻo honau kāinga ko e kau taulaʻeiki, mo e kau Livai, mo kinautolu kotoa pē naʻe haʻu mei he nofo pōpula ki Selūsalema; ʻonau fakanofo ʻae kau Livai, mei he taʻu ʻe uofulu ʻo honau motuʻa ʻo fai hake, ke kamata ʻae ngāue ʻoe fale ʻo Sihova.
А другого року по своєму прихо́ді до Божого дому до Єрусалиму, дру́гого місяця, почали́ робити Зоровавель, син Шеалтіїлів, і Ісус, син Йоцадаків, і решта їхніх братів, священики та Левити, і всі, хто поприхо́див з неволі в Єрусалим, а Левитів від віку двадцяти років і вище поставили керува́ти над працею Господнього дому.
9 Pea naʻe tuʻu fakataha ai ʻa Sesua mo hono ngaahi foha mo hono ngaahi kāinga, mo Katimieli mo hono ngaahi foha, ko e ngaahi foha ʻo Siuta, ke fakahoko ʻae kau tangata ngāue ʻi he fale ʻoe ʻOtua: ko e ngaahi foha ʻo Henatati, mo honau ngaahi foha mo honau ngaahi kāinga ko e kau Livai.
І став Ісус, сини його та брати його, Кадміїл та сини його, сини Юдині, як один чоловік, на до́гляд над робітника́ми праці в Божому домі, сини Хенададові, сини їх та їхні брати, Левити.
10 Pea ʻi he ʻai ʻe he kau langa fale ʻae tuʻunga ʻoe faletapu ʻo Sihova, naʻa nau tuku ke tuʻu ʻae kau taulaʻeiki ʻi honau ngaahi kofu mo e ngaahi meʻalea, mo e kau Livai ko e ngaahi foha ʻo ʻAsafi mo e ngaahi meʻa pakihi ke fakaongolelei ʻa Sihova, ʻo fakatatau ki he tuʻutuʻuni ʻo Tevita ko e tuʻi ʻo ʻIsileli.
А коли клали осно́ву Господнього храму, то поставили облаче́нних священиків із су́рмами, а Левитів, Асафових синів, із цимба́лами, щоб сла́вити Господа за уставом Давида, Ізраїлевого царя.
11 Pea naʻa nau hiva kotoa pē ʻo fai fakalakanga ʻi he fakaongolelei mo e fakafetaʻi kia Sihova: “Ko e meʻa ʻi heʻene angalelei, he ʻoku tolonga ʻene angaʻofa ki ʻIsileli ʻo taʻengata.” Pea naʻe kalanga ʻae kakai kotoa pē ʻi he kalanga lahi, ʻi heʻenau fakafetaʻi kia Sihova, koeʻuhi kuo ʻai ʻae tuʻunga ʻoe fale ʻo Sihova.
І відповіли вони хвало́ю та подякою Господе́ві, — „Добрий бо Він, бо навіки Його милосердя“на Ізраїля. А ввесь народ викли́кував гучни́м по́кликом, сла́влячи Господа за основу Господнього дому!
12 Ka ko e tokolahi ʻoe kau taulaʻeiki, mo e kau Livai mo e kau tuʻu ki muʻa ʻi he ngaahi tamai, ʻaia ko e kau tangata motuʻa, naʻe mamata ki he ʻuluaki fale, ʻi he ai ʻae tuʻunga ʻoe fale ni ʻi honau ʻao, naʻa nau tangi leʻo lahi; pea kalanga ʻae tokolahi ʻi he fiefia.
А багато-хто зо священиків і Левитів та з голів ба́тьківських родів, старші, що бачили перший храм, при заснува́нні його, того храму, своїми очи́ма, плакали ре́вним голосом, а багато-хто покли́кували підне́сеним голосом у радості.
13 Ko ia naʻe ʻikai faʻa ongoʻi ke ʻilo ʻe he kakai ʻae kalanga ʻoe fiefia mei he longoaʻa ʻoe tangi ʻae kakai: he naʻe kalanga ʻe he kakai ʻi he kalanga lahi, pea naʻe ongoʻi ʻae longoaʻa ki he mamaʻo.
І не міг наро́д розпізнати голосу по́клику радости від голосу плачу́ народу, бо наро́д сильно викли́кував, а голос був чутий аж далеко.