యోబు~ గ్రంథము 23
А Йов відповів та й сказав:
„Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.
О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!
Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —
розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.
Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
7 ౭ అప్పుడు యథార్ధవంతుడు ఆయనతో వ్యాజ్యెమాడగలుగుతాడు. కాబట్టి నేను నా న్యాయాధిపతి ఇచ్చే శిక్ష శాశ్వతంగా తప్పించుకుంటాను.
Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.
Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,
9 ౯ ఆయన పనులు జరిగించే ఉత్తరదిశకు పోయినా ఆయన నాకు కానరావడం లేదు. దక్షిణ దిశకు ఆయన ముఖం తిప్పుకున్నాడు. నేనాయనను చూడలేను.
на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.
А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!
Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.
12 ౧౨ ఆయన పెదవుల నుండి వచ్చే ఆజ్ఞను నేను విడిచి తిరగలేదు. ఆయన నోటిమాటలను నా స్వంత అభిప్రాయాల కంటే ఎక్కువగా ఎంచుకున్నాను.
Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.
Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!
Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.
А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,
бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
