Mga Awit 44

1 Narinig ng aming mga tainga, O Diyos, ang sinabi ng aming mga ninuno sa amin tungkol sa ginawa mo sa kanilang mga araw, noong unang panahon.

Керівнику хору. Повчання синів Корея. Боже, ми чули своїми вухами, батьки наші розповідали нам про величні діяння, що вчинив Ти у давні дні.

2 Pinalayas mo ang mga bansa gamit ang iyong kamay, pero itinanim mo ang aming bayan; pinahirapan mo ang mga tao, pero ikinalat mo ang aming bayan sa buong lupain.

Ти вигнав Своєю рукою народи, а предків наших насадив [на цій землі], Ти вразив племена і вислав їх геть.

3 Dahil hindi nila nakuha ang lupain para maging ari-arian nila sa pamamagitan ng sarili nilang espada; ni ang kanilang sandata ang nagligtas sa kanila; kundi ang iyong kanang kamay, ang iyong bisig at ang ningning ng iyong mukha, dahil sinang-ayunan mo (sila)

Адже не мечем своїм [батьки наші] взяли у спадок землю і не їхня міцна рука принесла їм перемогу, а Твоя правиця, Твоя міць і світло Твого обличчя, бо Ти вподобав їх.

4 O Diyos, ikaw ang aking hari; pamahalaan mo ang tagumpay para kay Jacob.

Ти – Цар мій, Боже. Накажи дати перемогу Якову!

5 Sa pamamagitan mo, ibabagsak namin ang aming mga kalaban; sa pamamagitan ng iyong pangalan, tatapakan namin silang mga tumitindig laban sa amin.

З Тобою ми здолаємо в битві супротивників наших, в ім’я Твоє потопчемо тих, хто повстав проти нас.

6 Dahil hindi ako nagtitiwala sa aking pana, ni sa aking espada na ililigtas ako.

Бо не на лук свій я покладаю надію і не меч мій дарує мені перемогу.

7 Pero iniligtas mo kami mula sa aming mga kalaban at inilagay sa kahihiyan ang mga napopoot sa amin.

Але Ти рятуєш нас від супротивників наших і ненависників наших вкриваєш ганьбою.

8 Ang Diyos ang aming ipinagmamalaki buong araw, at magpapasalamat kami sa iyong pangalan magpakailanman. (Selah)

Богом ми хвалимось цілий день і Твоє ім’я прославлятимемо повік. (Села)

9 Pero ngayon, kami ay iyong itinapon, at dinala kami sa kahihiyan, at hindi mo na sinasamahan ang aming mga hukbo.

Тепер же Ти покинув і посоромив нас, і більше не виходиш разом із воїнствами нашими [на битву].

10 Pinaatras mo kami mula sa aming kalaban; at ang mga napopoot sa amin ay kinamkam ang yaman para sa kanilang mga sarili.

Ти змусив нас втікати назад від супротивника, і ненависники наші грабують нас.

11 Ginawa mo kaming tulad ng tupa na nakalaan para kainin at ikinalat kami sa mga bansa.

Ти віддав нас, як овець, на поїдання і розсіяв нас серед народів.

12 Ipinagbili mo ang iyong bayan para sa wala; hindi mo napalago ang iyong kayamanan sa paggawa nito.

Ти продав народ Твій за безцінь, не отримавши від його продажу жодного зиску.

13 Ginagawa mo kaming katawa-tawa sa aming mga kapwa, hinamak at kinutya kami ng mga taong nakapaligid sa amin.

Ти вкрив нас ганьбою перед сусідами нашими, глузуванням і знущанням перед усіма, хто оточує нас.

14 Ginagawa mo kaming isang panlalait sa kalagitnaan ng mga bansa, isang pag-iiling sa kalagitnaan ng mga tao.

Приказкою [глузливою] Ти зробив нас серед народів, племена хитають [насмішливо] головами в наш бік.

15 Buong araw nasa harapan ko ang aking kasiraan, at nabalot ng kahihiyan ang aking mukha

Щодня безчестя моє переді мною, і сором вкриває моє обличчя

16 dahil sa tinig niyang nanlalait at nanghahamak, dahil sa kaaway at naghihiganti.

через те, що голос лихослова й глузія [я чую], через ворога й месника.

17 Lahat ng ito ay dumating sa amin, pero hindi ka namin kinalimutan o pinakitunguhan ng mali ang iyong tipan.

Усе це лихо спіткало нас, хоча ми не забули Тебе й не зрадили Завіту Твого.

18 Hindi tumalikod ang aming mga puso; hindi lumayo ang aming mga hakbang mula sa iyong daan.

Серця наші не відступили назад, і наші стопи не збочили з Твоєї стежки.

19 Pero lubha mo pa rin kaming pinahirapan sa lugar ng mga aso at binalot kami ng anino ng kamatayan.

Але Ти вразив нас у [пустельному] місці, де мешкають шакали, і вкрив нас тінню смерті.

20 Kung nakalimot kami sa pangalan ng aming Diyos o nag-unat ng aming mga kamay sa hindi kilalang diyos,

Якби ми забули ім’я Бога нашого й простягнули долоні наші до чужого бога,

21 hindi kaya ito sisiyasatin ng Diyos? Dahil nalalaman niya ang mga lihim ng puso.

хіба Бог не виявив би цього? Адже Він знає приховані глибини серця.

22 Sa katunayan, para sa iyong kapakanan, kami ay pinapatay buong araw; itinuring kaming mga tupa para katayin.

Однак заради Тебе нас убивають щодня, вважають нас за овець, призначених на заколення.

23 Gumising ka, bakit ka natutulog, Panginoon?

Прокинься! Чому Ти спиш, Владико? Пробудись! Не покидай нас навіки.

24 Tumindig ka, huwag mo kaming ilayo ng tuluyan. Bakit mo tinatago ang iyong mukha at kinakalimutan ang aming paghihirap at kaapihan?

Чому Ти ховаєш Своє обличчя, забуваючи про приниження й гніт наш?

25 Dahil natunaw kami sa alabok; ang aming mga katawan ay kumakapit sa lupa.

Адже до пороху земного зведена душа наша, до землі прилинуло нутро наше.

26 Bumangon ka para sa aming tulong at tubusin kami alang-alang sa iyong katapatan sa tipan.

Повстань, будь нам допомогою! Визволи нас заради милості Твоєї.