Mga Awit 102
1 Dinggin mo ang dalangin ko, Oh Panginoon, at dumating nawa ang daing ko sa iyo.
Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
2 Huwag mong ikubli ang mukha mo sa akin sa kaarawan ng aking kahirapan: ikiling mo ang iyong pakinig sa akin; sa araw na ako'y tumawag, ay sagutin mo akong madali.
Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
3 Sapagka't ang mga kaarawan ko'y nangapapawi na parang usok, at ang mga buto ko'y nangasusunog na parang panggatong.
Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
4 Ang puso ko'y nasaktan na parang damo, at natuyo; sapagka't nalimutan kong kanin ang aking tinapay.
Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
5 Dahil sa tinig ng aking daing ang mga buto ko'y nagsisidikit sa aking laman.
Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
6 Ako'y parang pelikano sa ilang; ako'y naging parang kuwago sa kaparangan.
Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
7 Ako'y umaabang, at ako'y naging parang maya na nagiisa sa bubungan.
Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
8 Dinudusta ako ng aking mga kaaway buong araw; silang nangauulol laban sa akin ay nagsisisumpa sa akin.
Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
9 Sapagka't kinain ko ang mga abo na parang tinapay, at hinaluan ko ang aking inumin ng iyak.
І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
10 Dahil sa iyong galit at iyong poot: sapagka't ako'y iyong itinaas, at inihagis.
через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
11 Ang aking mga kaarawan ay parang lilim na kumikiling; at ako'y natuyo na parang damo.
Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
12 Nguni't ikaw, Oh Panginoon, ay mamamalagi magpakailan man; at ang alaala sa iyo ay sa lahat ng sali't saling lahi.
А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
13 Ikaw ay babangon at maaawa sa Sion: sapagka't kapanahunan ng pagkaawa sa kaniya, Oo, ang takdang panahon ay dumating.
Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
14 Sapagka't nililigaya ang iyong mga lingkod sa kaniyang mga bato, at nanghihinayang sa kaniyang alabok.
бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
15 Sa gayo'y katatakutan ng mga bansa ang pangalan ng Panginoon. At ng lahat ng hari sa lupa ang iyong kaluwalhatian;
І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
16 Sapagka't itinayo ng Panginoon ang Sion, siya'y napakita sa kaniyang kaluwalhatian;
Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
17 Kaniyang dininig ang dalangin ng tapon, at hindi hinamak ang kanilang dalangin.
До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
18 Ito'y isusulat na ukol sa lahing susunod: at ang bayang lalalangin ay pupuri sa Panginoon.
Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
19 Sapagka't siya'y tumungo mula sa kaitaasan ng kaniyang santuario; tumingin ang Panginoon sa lupa mula sa langit;
бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
20 Upang dinggin ang buntong hininga ng bilanggo: upang kalagan yaong nangaitakdang patayin;
щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
21 Upang maipahayag ng mga tao ang pangalan ng Panginoon sa Sion, at ang kaniyang kapurihan sa Jerusalem;
щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
22 Nang ang mga bayan ay mapisan, at ang mga kaharian, upang maglingkod sa Panginoon.
коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
23 Kaniyang pinahina ang aking kalakasan sa daan; kaniyang pinaikli ang mga kaarawan ko.
Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
24 Aking sinabi, Oh Dios ko, huwag mo akong kunin sa kalagitnaan ng aking mga kaarawan; ang mga taon mo'y lampas sa mga sali't saling lahi.
Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
25 Nang una ay inilagay mo ang patibayan ng lupa; at ang mga langit ay gawa ng iyong mga kamay.
Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
26 Sila'y uuwi sa wala, nguni't ikaw ay mananatili: Oo, silang lahat ay maluluma na parang bihisan; parang isang kasuutan na iyong mga papalitan, at sila'y mga mapapalitan:
позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
27 Nguni't ikaw rin, at ang mga taon mo'y hindi magkakawakas.
Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
28 Ang mga anak ng iyong mga lingkod ay mangamamalagi, at ang kanilang binhi ay matatatag sa harap mo.
Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
