Mga Awit 102

1 Dinggin mo ang dalangin ko, Oh Panginoon, at dumating nawa ang daing ko sa iyo.

Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.

2 Huwag mong ikubli ang mukha mo sa akin sa kaarawan ng aking kahirapan: ikiling mo ang iyong pakinig sa akin; sa araw na ako'y tumawag, ay sagutin mo akong madali.

Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.

3 Sapagka't ang mga kaarawan ko'y nangapapawi na parang usok, at ang mga buto ko'y nangasusunog na parang panggatong.

Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.

4 Ang puso ko'y nasaktan na parang damo, at natuyo; sapagka't nalimutan kong kanin ang aking tinapay.

Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.

5 Dahil sa tinig ng aking daing ang mga buto ko'y nagsisidikit sa aking laman.

Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.

6 Ako'y parang pelikano sa ilang; ako'y naging parang kuwago sa kaparangan.

Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.

7 Ako'y umaabang, at ako'y naging parang maya na nagiisa sa bubungan.

Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.

8 Dinudusta ako ng aking mga kaaway buong araw; silang nangauulol laban sa akin ay nagsisisumpa sa akin.

Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.

9 Sapagka't kinain ko ang mga abo na parang tinapay, at hinaluan ko ang aking inumin ng iyak.

Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую

10 Dahil sa iyong galit at iyong poot: sapagka't ako'y iyong itinaas, at inihagis.

через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.

11 Ang aking mga kaarawan ay parang lilim na kumikiling; at ako'y natuyo na parang damo.

Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.

12 Nguni't ikaw, Oh Panginoon, ay mamamalagi magpakailan man; at ang alaala sa iyo ay sa lahat ng sali't saling lahi.

А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.

13 Ikaw ay babangon at maaawa sa Sion: sapagka't kapanahunan ng pagkaawa sa kaniya, Oo, ang takdang panahon ay dumating.

Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.

14 Sapagka't nililigaya ang iyong mga lingkod sa kaniyang mga bato, at nanghihinayang sa kaniyang alabok.

Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.

15 Sa gayo'y katatakutan ng mga bansa ang pangalan ng Panginoon. At ng lahat ng hari sa lupa ang iyong kaluwalhatian;

Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.

16 Sapagka't itinayo ng Panginoon ang Sion, siya'y napakita sa kaniyang kaluwalhatian;

Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.

17 Kaniyang dininig ang dalangin ng tapon, at hindi hinamak ang kanilang dalangin.

Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.

18 Ito'y isusulat na ukol sa lahing susunod: at ang bayang lalalangin ay pupuri sa Panginoon.

Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.

19 Sapagka't siya'y tumungo mula sa kaitaasan ng kaniyang santuario; tumingin ang Panginoon sa lupa mula sa langit;

Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,

20 Upang dinggin ang buntong hininga ng bilanggo: upang kalagan yaong nangaitakdang patayin;

щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,

21 Upang maipahayag ng mga tao ang pangalan ng Panginoon sa Sion, at ang kaniyang kapurihan sa Jerusalem;

щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,

22 Nang ang mga bayan ay mapisan, at ang mga kaharian, upang maglingkod sa Panginoon.

коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.

23 Kaniyang pinahina ang aking kalakasan sa daan; kaniyang pinaikli ang mga kaarawan ko.

Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.

24 Aking sinabi, Oh Dios ko, huwag mo akong kunin sa kalagitnaan ng aking mga kaarawan; ang mga taon mo'y lampas sa mga sali't saling lahi.

Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.

25 Nang una ay inilagay mo ang patibayan ng lupa; at ang mga langit ay gawa ng iyong mga kamay.

На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.

26 Sila'y uuwi sa wala, nguni't ikaw ay mananatili: Oo, silang lahat ay maluluma na parang bihisan; parang isang kasuutan na iyong mga papalitan, at sila'y mga mapapalitan:

Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.

27 Nguni't ikaw rin, at ang mga taon mo'y hindi magkakawakas.

Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.

28 Ang mga anak ng iyong mga lingkod ay mangamamalagi, at ang kanilang binhi ay matatatag sa harap mo.

Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».