Job 8
1 Nang magkagayo'y sumagot si Bildad na Suhita, at nagsabi,
І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
2 Hanggang kailan magsasalita ka ng mga bagay na ito? At hanggang kailan magiging gaya ng makapangyarihang hangin ang mga salita ng iyong bibig?
„Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
3 Nagliliko ba ng kahatulan ang Dios? O nagliliko ba ang Makapangyarihan sa lahat ng kaganapan?
Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
4 Kung ang iyong mga anak ay nangagkasala laban sa kaniya, at kaniyang ibinigay sila sa kamay ng kanilang pagkasalangsang:
Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
5 Kung hanapin mong mainam ang Dios, at iyong pamanhikan ang Makapangyarihan sa lahat;
Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
6 Kung ikaw ay malinis at matuwid; walang pagsalang ngayo'y gigising siya dahil sa iyo. At pasasaganain ang tahanan ng iyong katuwiran.
якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
7 At bagaman ang iyong pasimula ay maliit, gayon ma'y ang iyong huling wakas ay lalaking mainam.
і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
8 Sapagka't ikaw ay magsisiyasat, isinasamo ko sa iyo, sa unang panahon, at pasiyahan mo ang sinaliksik ng kanilang mga magulang:
Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
9 (Sapagka't tayo'y kahapon lamang, at walang nalalaman, sapagka't ang ating mga kaarawan sa lupa ay anino: )
бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
10 Hindi ka ba nila tuturuan, at sasaysayin sa iyo, at mangagsasalita ng mga salita mula sa kanilang puso?
отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
11 Makatataas ba ang yantok ng walang putik? Tutubo ba ang tambo ng walang tubig?
Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
12 Samantalang nasa kasariwaan, at hindi pinuputol, natutuyong una kay sa alin mang damo.
Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
13 Gayon ang mga landas ng lahat na nagsisilimot sa Dios; at ang pagasa ng di banal ay mawawala:
отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
14 Na ang kaniyang pagtitiwala ay mapaparam, at ang kaniyang tiwala ay isang bahay gagamba.
бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
15 Siya'y sasandal sa kaniyang bahay, nguni't hindi tatayo; siya'y pipigil na mahigpit dito, nguni't hindi makapagmamatigas.
На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
16 Siya'y sariwa sa harap ng araw, at ang kaniyang mga suwi ay sumisibol sa kaniyang halamanan.
Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
17 Ang kaniyang mga ugat ay nagkakapitan sa palibot ng bunton, kaniyang minamasdan ang dako ng mga bato.
на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
18 Kung siya'y magiba sa kaniyang dako, kung magkagayo'y itatakuwil niya siya, na sinasabi: Hindi kita nakita.
Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
19 Narito, ito ang kagalakan ng kaniyang lakad, at mula sa lupa ay sisibol ang mga iba.
Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
20 Narito, hindi itatakuwil ng Dios ang sakdal na tao, ni aalalayan man niya ang mga manggagawa ng kasamaan.
Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
21 Kaniya namang pupunuin ang iyong bibig ng pagtawa, at ang iyong mga labi ng paghiyaw.
аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
22 Silang nangapopoot sa iyo ay mabibihisan ng pagkahiya; at ang tolda ng masama ay mawawala.
Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
