Psaltaren 95

1 Kommen, låtom oss höja glädjerop till HERREN, jubel till vår frälsnings klippa.

Ходіть, заспіваймо Господе́ві, покли́куймо радісно скелі спасі́ння нашого,

2 Låtom oss träda fram för hans ansikte med tacksägelse och höja jubel till honom med lovsånger.

хвалою обличчя Його випере́джуймо, співаймо для Нього пісні́,

3 Ty HERREN är en stor Gud, en stor konung över alla gudar.

бо Господь — Бог великий, і великий Він Цар над богами всіма́,

4 Han har jordens djup i sin hand, och bergens höjder äro hans;

що в Нього в руці глиби́ни землі, і Його верхогі́р'я гірські́,

5 hans är havet, ty han har gjort det, och hans händer hava danat det torra.

що море Його, і вчинив Він його, і руки Його суході́л уформува́ли!

6 Kommen, låtom oss tillbedja och nedfalla, låtom oss knäböja för HERREN, vår skapare.

Прийдіть, поклоні́мося, і припаді́м, на коліна впаді́м перед Господом, що нас учинив!

7 Ty han är vår Gud, och vi äro det folk som han har till sin hjord, vi äro får som stå under hans vård.

Він наш Бог, а ми люди Його пасови́ська й отара руки Його. Сьогодні, коли Його голос почуєте,

8 O att I villen i dag höra hans röst! Förhärden icke edra hjärtan såsom i Meriba, såsom på Massas dag i öknen,

„не робіте твердим серця вашого, мов при Мери́ві, немов на пустині в день спро́би,

9 där edra fäder frestade mig, där de prövade mig, fastän de hade sett mina verk.

коли ваші батьки́ Мене брали на спро́бу, Мене випробо́вували, також бачили ді́ло Моє.

10 I fyrtio år var det släktet mig till leda, och jag sade: "De äro ett folk som far vilse med sitt hjärta, och de vilja icke veta av mina vägar."

Сорок літ був оги́дним мені оцей рід, й Я сказав: Цей наро́д — блудосерді вони, й не пізнали доріг Моїх,

11 Så svor jag då i min vrede: "De skola icke komma in i min vila."

тому́ заприсягся Я в гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не вві́йдуть вони!“