Psaltaren 95

1 Kommen, låtom oss höja glädjerop till HERREN, jubel till vår frälsnings klippa.

Прийдіть, заспіваємо радісно Господу, вигукнемо піднесено скелі спасіння нашого.

2 Låtom oss träda fram för hans ansikte med tacksägelse och höja jubel till honom med lovsånger.

Прийдемо перед обличчя Його з подякою, піснями прославимо Його.

3 Ty HERREN är en stor Gud, en stor konung över alla gudar.

Адже Господь – Бог великий і Цар могутніший від усіх богів.

4 Han har jordens djup i sin hand, och bergens höjder äro hans;

У руці Його глибини землі, і вершини гір належать Йому;

5 hans är havet, ty han har gjort det, och hans händer hava danat det torra.

море – Його, Він створив його, і суходіл Його руки утворили.

6 Kommen, låtom oss tillbedja och nedfalla, låtom oss knäböja för HERREN, vår skapare.

Прийдіть, поклонімося, впадемо долілиць, схилимо коліна перед Господом, Творцем нашим,

7 Ty han är vår Gud, och vi äro det folk som han har till sin hjord, vi äro får som stå under hans vård.

бо Він – наш Бог, а ми – народ Його пасовища, вівці, про яких Він піклується. Сьогодні, коли ви почуєте Його голос,

8 O att I villen i dag höra hans röst! Förhärden icke edra hjärtan såsom i Meriba, såsom på Massas dag i öknen,

не зачерствійте серцями вашими, як у Мериві, як було того дня у Массі в пустелі,

9 där edra fäder frestade mig, där de prövade mig, fastän de hade sett mina verk.

де спокушали Мене предки ваші, випробовували Мене, хоча й бачили Моє діяння.

10 I fyrtio år var det släktet mig till leda, och jag sade: "De äro ett folk som far vilse med sitt hjärta, och de vilja icke veta av mina vägar."

Сорок років дратував Мене цей рід, тоді сказав Я: «Вони народ, що блукає серцем, не знають шляхів Моїх.

11 Så svor jag då i min vrede: "De skola icke komma in i min vila."

Тому присягнув Я у гніві Моєму: не увійдуть вони до Мого спокою!»