Psaltaren 78
1 En sång av Asaf. Lyssna, mitt folk, till min undervisning; böjen edra öron till min muns ord.
Пісня навча́льна Асафова.
2 Jag vill öppna min mun till lärorikt tal, uppenbara förborgade ting ifrån fordom.
нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
3 Vad vi hava hört och känna, och vad våra fäder hava förtäljt för oss,
Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
4 det vilja vi icke dölja för deras barn; för ett kommande släkte vilja vi förtälja HERRENS lov och hans makt och de under han har gjort.
того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
5 Ty han upprättade ett vittnesbörd i Jakob och stiftade en lag i Israel; han påbjöd den för våra fäder, och de skulle kungöra den för sina barn.
Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
6 Så skulle det bliva kunnigt för ett kommande släkte, för barn som en gång skulle födas, och dessa skulle stå upp och förtälja det för sina barn.
щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
7 Då skulle de sätta sitt hopp till Gud och icke förgäta Guds verk, utan taga hans bud i akt.
І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
8 Och de skulle icke bliva, såsom deras fäder, ett gensträvigt och upproriskt släkte, ett släkte som icke höll sitt hjärta ståndaktigt, och vars ande icke var trofast mot Gud.
І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
9 Efraims barn, välbeväpnade bågskyttar, vände om på stridens dag.
Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
10 De höllo icke Guds förbund, och efter hans lag ville de ej vandra.
вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
11 De glömde hans gärningar och de under han hade låtit dem se.
і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
12 Ja, inför deras fäder hade han gjort under, i Egyptens land, på Soans mark.
Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
13 Han klöv havet och lät dem gå därigenom och lät vattnet stå såsom en hög.
Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
14 Han ledde dem om dagen med molnskyn, och hela natten med eldens sken.
і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
15 Han klöv sönder klippor i öknen och gav dem rikligen att dricka, såsom ur väldiga hav.
на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
16 Rinnande bäckar lät han framgå ur klippan och vatten flyta ned såsom strömmar.
Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
17 Likväl syndade de allt framgent mot honom och voro gensträviga mot den Högste, i öknen.
Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
18 De frestade Gud i sina hjärtan, i det de begärde mat för sin lystnad.
і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
19 Och de talade mot Gud, de sade: "Kan väl Gud duka ett bord i öknen?
І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
20 Se, visst slog han klippan, så att vatten flödade och bäckar strömmade fram, men kan han ock giva bröd eller skaffa kött åt sitt folk?"
Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
21 Så förgrymmades då HERREN, när han hörde det; och eld upptändes i Jakob, jag, vrede kom över Israel,
Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
22 eftersom de icke trodde på Gud och ej förtröstade på hans frälsning.
бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
23 Och han gav befallning åt skyarna i höjden och öppnade himmelens dörrar;
А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
24 han lät manna regna över dem till föda, och korn från himmelen gav han dem.
і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
25 Änglabröd fingo människor äta; han sände dem mat till fyllest.
Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
26 Han lät östanvinden fara ut på himmelen, och genom sin makt förde han sunnanvinden fram.
Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
27 Och han lät kött regna över dem såsom stoft, bevingade fåglar såsom havets sand;
і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
28 han lät det falla ned i sitt läger, runt omkring sin boning.
і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
29 Då åto de och blevo övermätta; han lät dem få vad de hade lystnad efter.
І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
30 Men ännu hade de icke stillat sin lystnad, ännu var maten i deras mun,
Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
31 då kom Guds vrede över dem; han sände död bland deras ypperste och slog ned Israels unga män.
а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
32 Likväl syndade de alltjämt och trodde icke på hans under.
Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
33 Då lät han deras dagar försvinna i förgängelse och deras år i plötslig undergång.
— і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
34 När han dräpte folket, frågade de efter honom och vände om och sökte Gud.
Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
35 De tänkte då på att Gud var deras klippa, och att Gud den Högste var deras förlossare;
і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
36 och de talade inställsamt för honom med sin mun och skrymtade för honom med sin tunga.
І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
37 Men deras hjärtan höllo sig icke ståndaktigt vid honom, och de voro icke trogna i hans förbund.
бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
38 Dock, han är barmhärtig, han förlåter missgärning, och han vill icke fördärva. Därför avvände han ofta sin vrede och lät ej hela sin förtörnelse bryta fram.
Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
39 Ty han tänkte därpå att de voro kött, en vind som far bort och icke kommer åter.
і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
40 Huru ofta voro de ej gensträviga mot honom i öknen och bedrövade honom i ödemarken!
Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
41 Ja, de frestade Gud allt framgent och förtörnade Israels Helige.
І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
42 De betänkte icke vad hans hand hade uträttat på den tid då han förlossade dem från ovännen,
вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
43 då han gjorde sina tecken i Egypten och sina under på Soans mark.
як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
44 Där förvandlade han deras strömmar till blod, så att de ej kunde dricka ur sina rinnande vatten;
і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
45 han sände bland dem flugsvärmar, som åto dem, och paddor, som voro dem till fördärv.
Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
46 Han gav deras gröda åt gräsmaskar och deras arbetes frukt åt gräshoppor;
А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
47 han slog deras vinträd med hagel och deras fikonträd med hagelstenar;
Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
48 han gav deras husdjur till pris åt hagel och deras boskap åt ljungeldar.
І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
49 Han sände över dem sin vredes glöd, förgrymmelse och ogunst och nöd, en skara av olycksänglar.
Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
50 Han gav fritt lopp åt sin vrede; han skonade icke deras själ från döden, utan gav deras liv till pris åt pesten.
Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
51 Och han slog allt förstfött i Egypten, kraftens förstling i Hams hyddor.
І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
52 Och han lät sitt folk bryta upp såsom en fårhjord och förde dem såsom en boskapshjord genom öknen.
І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
53 Han ledde dem säkert, så att de icke behövde frukta; men deras fiender övertäcktes av havet.
І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
54 Och han lät dem komma till sitt heliga land, till det berg som hans högra hand hade förvärvat.
І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
55 Han förjagade hedningarna för dem och gav dem deras land till arvslott och lät Israels stammar bo i deras hyddor.
І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
56 Men i sin gensträvighet frestade de Gud den Högste och höllo icke hans vittnesbörd;
Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
57 de veko trolöst tillbaka, de såsom deras fäder, de vände om, lika en båge som sviker.
і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
58 De förtörnade honom med sina offerhöjder och retade honom genom sina beläten.
І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
59 Gud förnam det och vart förgrymmad och förkastade Israel med harm.
Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
60 Och han försköt sin boning i Silo, det tält han hade slagit upp bland människorna;
і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
61 han gav sin makt i fångenskap och sin ära i fiendehand.
і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
62 Ja, han gav sitt folk till pris åt svärdet, och på sin arvedel förgrymmades han.
І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
63 Deras unga män förtärdes av eld, och deras jungfrur blevo utan brudsång.
його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
64 Deras präster föllo för svärd, och inga änkor kunde hålla klagogråt.
його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
65 Då vaknade Herren såsom ur en sömn, han reste sig, lik en hjälte som hade legat dövad av vin.
Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
66 Och han slog sina ovänner tillbaka, evig smälek lät han komma över dem.
і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
67 Han förkastade ock Josefs hydda och utvalde icke Efraims stam.
Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
68 Men han utvalde Juda stam, Sions berg, som han älskade.
а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
69 Och han byggde sin helgedom hög såsom himmelen, fast såsom jorden, som han har grundat för evigt.
І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
70 Och han utvalde sin tjänare David och tog honom ifrån fårhjordens fållor.
І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
71 Ja, ifrån fåren hämtade han honom och satte honom till en herde för Jakob, sitt folk, och för Israel, sin arvedel.
від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
72 Och han var deras herde med redligt hjärta och ledde dem med förståndig hand.
і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
