Psaltaren 59
1 För sångmästaren; "Fördärva icke"; en sång av David, när Saul sände och lät bevaka hans hus för att döda honom. Rädda mig, min Gud, från mina fiender, beskydda mig för mina motståndare.
Для дириґента хору. На спів: „Не вигуби“. Золотий псалом Давидів, коли послав був Саул, і стерегли́ його дім, щоб убити його. Ви́зволь мене від моїх ворогі́в, о мій Боже, від напасникі́в моїх охорони́ Ти мене!
2 Rädda mig från ogärningsmännen, och fräls mig från de blodgiriga.
Ви́зволь мене від злочи́нців, і спаси мене від кровоже́рних,
3 Ty se, de ligga i försåt för mig; grymma människor rota sig samman mot mig, utan någon min överträdelse eller synd, o HERRE.
бо ось причаї́лись на душу мою, на мене збираються сильні, — не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх!
4 Utan någon min missgärning löpa de fram och göra sig redo; vakna upp, kom mig till mötes, och se härtill.
Без моєї провини вони он збігаються та готу́ються, — устань же назу́стріч мені та побач!
5 Ja, du HERRE Gud Sebaot, Israels Gud, vakna och hemsök alla hedningar, hemsök utan nåd alla trolösa ogärningsmän. (Sela)
І Ти, Господи, Боже Саваоте, Боже Ізраїлів, збудися, щоб покара́ти всіх поган, — і не помилуй ніко́го із зра́дників злих! (Се́ла)
6 Var afton komma de tillbaka, de tjuta såsom hundar och stryka omkring i staden.
На́двечір вони поверта́ються, ски́глять, як пес, і перебігають по місту,
7 Se, deras mun flödar över, svärd äro på deras läppar, ty "vem skulle höra det?"
й ось слова виверга́ють уста́ми своїми, мечі в їхніх губах, — та хто це почує.
8 Men du, HERRE, ler åt dem; du bespottar alla hedningar.
Але посмієшся з них, Господи, і всіх поган засоро́миш!
9 Mot deras makt vill jag hålla mig till dig, ty Gud är min borg.
Тверди́не моя, я Тебе пильнува́тиму, — бо Бог оборо́на моя!
10 Min Gud kommer mig till mötes med sin nåd, Gud låter mig se med lust på mina förföljare.
Мій Бог, — Його милість мене попере́дила, Бог учинить мені, що побачу паді́ння своїх ворогів!
11 Dräp dem icke, på det att mitt folk ej må förgäta det; låt dem genom din kraft driva ostadiga omkring, och slå dem ned, du vår sköld, o Herre.
Не вбива́й їх, щоб наро́д мій цього не забув, — міццю Своєю розвій їх і зниж їх, о щите наш, Господи!
12 Vart ord på deras läppar är en synd i deras mun. Må de fångas i sitt högmod, genom den förbannelse och lögn som de tala.
Гріх їхніх уст — слово губ їхніх, і нехай вони схо́плені будуть своєю пихо́ю, і за клятву й брехню, яку кажуть!
13 Förgör dem i vrede, förgör dem, så att de ej mer äro till; och må de förnimma att det är Gud som råder i Jakob, allt intill jordens ändar. (Sela)
У гніві їх знищ, знищ — і хай їх не буде, і хай знають вони, що царю́є Бог в Якові, аж до кі́нців землі! (Се́ла)
14 Ja, var afton komma de tillbaka, de tjuta såsom hundar och stryka omkring i staden.
А на́двечір вони поверта́ються, ски́глять, як пес, і перебігають по місту.
15 De driva omkring efter rov; om de icke bliva mätta, så stanna de kvar över natten.
Вони ве́штатись будуть, щоб їсти, коли ж не наїдя́ться, то ска́ржитись будуть.
16 Men jag vill sjunga om din makt och jubla var morgon över din nåd; ty du var för mig en borg och en tillflykt, när jag var i nöd.
А я буду співати про силу Твою, буду радісно вра́нці хвалити Твою милісти, бо для мене Ти був в день недолі моєї тверди́нею й за́хистом!
17 Min starkhet, dig vill jag lovsjunga, ty Gud är min borg, min nåderike Gud.
Тверди́не моя, — до Тебе співати я буду, бо Бог оборо́на моя, милости́вий мій Боже!
