Psaltaren 56
1 För sångmästaren, efter "Den stumma duvan i fjärran"; en sång av David, når filistéerna grepo honom i Gat. Var mig nådig, o Gud, ty människor stå mig efter livet; beständigt tränga mig stridsmän.
Для дириґента хору. На „Німа голубка вдалечині“. Золотий Давидів псалом, коли филисти́мляни захопи́ли були його в Ґа́ті. Помилуй мене, Боже, бо то́пче мене чоловік, — цілий день він воює та ти́сне мене!
2 Mina förföljare stå mig beständigt efter livet; ja, de äro många, som i högmod strida mot mig.
Чату́ють мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзя́то на мене!
3 Men när fruktan kommer över mig, sätter jag min förtröstan på dig.
Того дня, коли страх обгорта́є мене, я надію на Тебе кладу́, —
4 Med Guds hjälp skall jag få prisa hans ord, på Gud förtröstar jag och skall icke frukta; vad kan det som är kött göra mig?
я в Бозі хвали́тиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло учи́нить мені?
5 Beständigt förbittra de livet för mig, alla deras tankar gå ut på att skada mig.
Цілий день біль прино́сять слова́ мої, усі їхні думки́ проти мене на зло:
6 De rota sig samman, de lägga försåt, de vakta på mina steg, ty de stå efter mitt liv.
слідкують, ховаються, пильнують вони мої сто́пи... Як чатують на душу мою,
7 Skulle de räddas med all sin ondska? Nej, slå ned folken, Gud, i din vrede.
так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!
8 Du har räknat min flykts dagar. Samla mina tårar i din lägel; de stå ju i din bok.
Полічив Ти тиня́ння моє, помісти́ ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не запи́сані в книзі Твоїй?
9 Så måste då mina fiender vika tillbaka på den dag då jag ropar; det vet jag, att Gud står mig bi.
Тоді то мої вороги́ повтікають назад, того дня, як я кли́кати буду. Те я знаю, що Бог при мені,
10 Med Guds hjälp skall jag få prisa hans ord; med HERRENS hjälp skall jag få prisa hans ord.
і в Бозі я справу свою докінчу́, докінчу́ я в Господі справу!
11 På Gud förtröstar jag och skall icke frukta; vad kunna människor göra mig?
На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені?
12 Jag har löften att infria till dig, o Gud; jag vill betala dig lovoffer.
На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́.
13 Ty du har räddat min själ från döden, ja, mina fötter ifrån fall, så att jag kan vandra inför Gud i de levandes ljus.
Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?
