Psaltaren 56

1 För sångmästaren, efter "Den stumma duvan i fjärran"; en sång av David, når filistéerna grepo honom i Gat. Var mig nådig, o Gud, ty människor stå mig efter livet; beständigt tränga mig stridsmän.

Керівнику хору. На мотив «Голубка в далекій діброві». Міхтам Давидів, коли филистимляни схопили його в Ґаті. Помилуй мене, Боже, бо цькує мене людина, цілий день, нападаючи, тисне на мене.

2 Mina förföljare stå mig beständigt efter livet; ja, de äro många, som i högmod strida mot mig.

Цькують мене супротивники цілий день: багато-бо тих, хто гордовито воює проти мене.

3 Men när fruktan kommer över mig, sätter jag min förtröstan på dig.

У день страху я на Тебе покладаю надію.

4 Med Guds hjälp skall jag få prisa hans ord, på Gud förtröstar jag och skall icke frukta; vad kan det som är kött göra mig?

Я сподіваюся на Бога, Чиє слово прославляю, на Бога тільки й не боюся: що зробить мені тілесна [істота]?

5 Beständigt förbittra de livet för mig, alla deras tankar gå ut på att skada mig.

Цілий день мої слова перекручують, усі їхні думки щодо мене – лише зло.

6 De rota sig samman, de lägga försåt, de vakta på mina steg, ty de stå efter mitt liv.

Вони сперечаються, спостерігають, стежать за моїми кроками, чатують на мою душу.

7 Skulle de räddas med all sin ondska? Nej, slå ned folken, Gud, i din vrede.

Не дай же їм уникнути кари за беззаконня; у гніві, Боже, кинь долілиць народи.

8 Du har räknat min flykts dagar. Samla mina tårar i din lägel; de stå ju i din bok.

О, якби полічив Ти мої поневіряння! Збери мої сльози в посудину, – хіба ж вони не у Твоїй книзі?

9 Så måste då mina fiender vika tillbaka på den dag då jag ropar; det vet jag, att Gud står mig bi.

Тоді вороги мої обернуться назад, коли я покличу Тебе. Через це дізнаюсь я, що Бог зі мною.

10 Med Guds hjälp skall jag få prisa hans ord; med HERRENS hjälp skall jag få prisa hans ord.

На Бога, Чиє слово я прославляю, на Господа, Чиє слово я славлю,

11 På Gud förtröstar jag och skall icke frukta; vad kunna människor göra mig?

на Бога покладаюсь я, тому не боятимуся: що зробить мені людина?

12 Jag har löften att infria till dig, o Gud; jag vill betala dig lovoffer.

На мені, Боже, обітниці, що дав я Тобі, – я виконаю [обіцяні] Тобі жертви подяки.

13 Ty du har räddat min själ från döden, ja, mina fötter ifrån fall, så att jag kan vandra inför Gud i de levandes ljus.

Бо Ти визволив мою душу від смерті, не дав спіткнутися нозі моїй, щоб я ходив перед Богом у світлі життя.