Psaltaren 18
1 För sångmästaren; av HERRENS tjänare David, som talade till HERREN denna sångs ord, när HERREN hade räddat honom från alla hans fienders hand och ur Sauls våld. Han sade: Hjärtligen kär har jag dig, HERRE, min starkhet,
Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова́ цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, то він проказав: Полюблю́ Тебе, Господи, сило моя,
2 HERRE, mitt bergfäste, min borg och min räddare, min Gud, min klippa, till vilken jag tager min tillflykt, min sköld och min frälsnings horn, mitt värn.
Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасі́ння мого́, Він башта моя!
3 HERREN, den högtlovade, åkallar jag, och från mina fiender bliver jag frälst.
Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
4 Dödens band omvärvde mig, och fördärvets strömmar förskräckte mig.
Тене́та смерте́льні мене оточили, і пото́ки велійяа́ла лякають мене!
Тене́та шео́лу мене оточили, і па́стки смертельні мене попере́дили. (Sheol h7585)
6 Men jag åkallade HERREN i min nöd och ropade till min Gud. Han hörde från sin himmelska boning min röst, och mitt rop inför honom kom till hans öron.
В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взива́ю, — Він почує мій голос із храму Свого́, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому́!
7 Då skalv jorden och bävade, och bergens grundvalar darrade; de skakades, ty hans vrede var upptänd.
Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву:
8 Rök steg upp från hans näsa och förtärande eld från hans mun; eldsglöd ljungade från honom.
із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього!
9 Och han sänkte himmelen och for ned, och töcken var under hans fötter.
Він небо простяг — і спустився, а хмара густа́ під ногами Його́.
10 Han for på keruben och flög, han svävade på vindens vingar.
Усівся Він на херувима й летів, і на ві́трових кри́лах понісся.
11 Han gjorde mörker till sitt täckelse, till en hydda som omslöt honom; mörka vatten, tjocka moln.
Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари!
12 Av glansen framför honom veko molnen undan; hagel föll, och eldsglöd for ned.
Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.
13 Och HERREN dundrade i himmelen, den Högste lät höra sin röst; hagel föll, och eldsglöd for ned.
І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й!
14 Han sköt sina pilar och förskingrade dem, ljungeldar i mängd och förvirrade dem.
Він послав Свої стріли, — та їх розпоро́шив, і стрі́лив Він бли́скавками, — та їх побенте́жив.
15 Vattnens bäddar kommo i dagen, och jordens grundvalar blottades, för din näpst, o HERRE, för din vredes stormvind.
Показалися рі́чища водні, і відкри́лись осно́ви вселе́нної, — від сварі́ння Твого, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Твоїх.
16 Han räckte ut sin hand från höjden och fattade mig, han drog mig upp ur de stora vattnen.
Він простя́г з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, —
17 Han räddade mig från min starke fiende och från mina ovänner, ty de voro mig övermäktiga.
він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненави́сників, — бо сильніші від мене вони!
18 De överföllo mig på min olyckas dag, men HERREN blev mitt stöd.
Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м, —
19 Han förde mig ut på rymlig plats; han räddade mig, ty han hade behag till mig.
і на місце розло́ге Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподо́бав мене!
20 HERREN lönar mig efter min rättfärdighet; efter mina händers renhet vedergäller han mig.
Нехай Господь зро́бить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх,
21 Ty jag höll mig på HERRENS vägar och avföll icke från min Gud i ogudaktighet;
бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
22 nej, alla hans rätter hade jag för ögonen, och hans stadgar lät jag icke vika ifrån mig.
бо всі Його при́суди передо мною, і не відкидав я від себе Його постано́в!
23 Så var jag ostrafflig inför honom och tog mig till vara för missgärning.
І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
24 Därför vedergällde mig HERREN efter min rättfärdighet, efter mina händers renhet inför hans ögon.
і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
25 Mot den fromme bevisar du dig from, mot en ostrafflig man bevisar du dig ostrafflig.
Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному,
26 Mot den rene bevisar du dig ren, men mot den vrånge bevisar du dig avog.
із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лукавством його,
27 Ty du frälsar ett betryckt folk, men stolta ögon ödmjukar du.
бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш,
28 Ja, du låter min lampa brinna klart; HERREN, min Gud, gör mitt mörker ljuset.
бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву!
29 Ja, med dig kan jag nedslå härskaror, och med min Gud stormar jag murar.
Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
30 Guds väg är ostrafflig; HERRENS tal är luttrat. En sköld är han för alla som taga sin tillflykt till honom.
Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го!
31 Ty vem är Gud förutom HERREN, och vem är en klippa utom vår Gud?
Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
32 Gud, du som omgjordade mig med kraft och lät min väg vara lyckosam,
Цей Бог мене силою опереза́в, і дорогу мою учинив непорочною,
33 du som gjorde mina fötter såsom hindens och ställde mig på mina höjder,
Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх,
34 du som lärde mina händer att strida och mina armar att spänna kopparbågen!
мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
35 Du gav mig din frälsnings sköld, och din högra hand stödde mig, och ditt saktmod gjorde mig stor;
І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, а прави́ця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
36 du skaffade rum för mina steg, där jag gick, och mina fötter vacklade icke.
Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
37 Jag förföljde mina fiender och hann upp dem; jag vände icke tillbaka, förrän jag hade gjort ände på dem.
Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену́, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх, —
38 Jag slog dem, så att de icke mer kunde resa sig; de föllo under mina fötter.
я їх потрощу́, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
39 Du omgjordade mig med kraft till striden, du böjde mina motståndare under mig.
Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
40 Mina fiender drev du på flykten för mig, och dem som hatade mig förgjorde jag.
Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх!
41 De ropade, men det fanns ingen som frälste; till HERREN, men han svarade dem icke.
Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм.
42 Och jag stötte dem sönder till stoft för vinden, jag kastade ut dem såsom orenlighet på gatan.
І я їх зітру́, як той по́рох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу́!
43 Du räddade mig ur folkets strider, du satte mig till ett huvud över hedningar; folkslag som jag ej kände blevo mina tjänare.
Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав!
44 Vid blotta ryktet hörsammade de mig; främlingar visade mig underdånighet.
На вістку про мене — слухня́ні мені, до мене чужи́нці підле́щуються,
45 Ja, främlingarnas mod vissnade bort; med bävan övergåvo de sina borgar.
в'януть чужи́нці і тремтять у тверди́нях своїх.
46 HERREN lever! Lovad vare min klippa, och upphöjd vare min frälsnings Gud!
Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасі́ння мойого звели́читься,
47 Gud, som har givit mig hämnd och tvingat folken under mig;
Бог, що помсти за мене дає, і що наро́ди під мене підбив,
48 du som har befriat mig från mina fiender och upphöjt mig över mina motståndare, räddat mig från våldets man!
що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від наси́льника!
49 Fördenskull vill jag tacka dig bland hedningarna, HERRE, och lovsjunga ditt namn.
Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю!
50 Ty du giver din konung stor seger och gör nåd mot din smorde, mot David och hans säd till evig tid.
Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.
