Psaltaren 126

1 En vallfartssång. När HERREN åter upprättade Sion, då voro vi såsom drömmande.

2 Då blev vår mun uppfylld med löje och vår tunga med jubel; då sade man bland hedningarna: "HERREN har gjort stora ting med dem."

Наші у́ста тоді були́ повні весе́лощів, а язик наш — співа́ння! Казали тоді між наро́дами: Велике вчини́в Господь з ними!“

3 Ja, HERREN hade gjort stora ting med oss; däröver voro vi glada.

Велике вчини́в Господь з нами, — були ра́дісні ми!

4 HERRE, upprätta oss igen, såsom du återför bäckarna i Sydlandet.

Вернися ж із нашим поло́ном, о Господи, немо́в ті джере́ла, на пі́вдень!

5 De som så med tårar skola skörda med jubel.

Хто сіє з слізьми́, зо спі́вом той жне:

6 De gå åstad gråtande och bära sitt utsäde; de komma åter med jubel och bära sina kärvar.

все хо́дить та плаче, хто но́сить торби́ну насіння на по́сів, — та ве́рнеться з співом, хто но́сить снопи́ свої!