Psaltaren 104
1 Lova HERREN, min själ. HERRE, min Gud, du är hög och stor, i majestät och härlighet är du klädd.
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
2 Du höljer dig i ljus såsom i en mantel, du spänner ut himmelen såsom ett tält;
Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
3 du timrar på vattnen dina salar, molnen gör du till din vagn, och du far fram på vindens vingar.
Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
4 Du gör vindar till dina sändebud, eldslågor till dina tjänare.
Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
5 Du grundade jorden på hennes fästen, så att hon icke vacklar till evig tid.
Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
6 Med djupet betäckte du henne såsom med en klädnad; uppöver bergen stodo vattnen.
безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
7 Men för din näpst flydde de; för ljudet av ditt dunder hastade de undan.
від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
8 Berg höjde sig, och dalar sänkte sig, på den plats som du hade bestämt för dem.
виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
9 En gräns satte du, som vattnen ej fingo överskrida, så att de icke åter skulle betäcka jorden.
Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
10 Du lät källor flyta fram i dalarna, mellan bergen togo de sin väg.
Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
11 De vattna alla markens djur, vildåsnorna släcka i dem sin törst.
напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
12 Vid dem bo himmelens fåglar, från trädens grenar höja de sin röst.
Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
13 Du vattnar bergen från dina salar, jorden mättas av den frukt du skapar.
Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
14 Du låter gräs skjuta upp för djuren och örter till människans tjänst. Så framalstrar du bröd ur jorden
Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
15 och vin, som gläder människans hjärta; så gör du hennes ansikte glänsande av olja, och brödet styrker människans hjärta.
і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
16 HERRENS träd varda ock mättade, Libanons cedrar, som han har planterat;
Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
17 fåglarna bygga där sina nästen, hägern gör sitt bo i cypresserna.
що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
18 Stenbockarna hava fått de höga bergen, klyftorna är klippdassarnas tillflykt.
Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
19 Du gjorde månen till att bestämma tiderna; solen vet stunden då den skall gå ned.
і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
20 Du sänder mörker, och det bliver natt; då komma alla skogens djur i rörelse,
Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
21 de unga lejonen ryta efter rov och begära sin föda av Gud.
рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
22 Solen går upp; då draga de sig tillbaka och lägga sig ned i sina kulor.
Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
23 Människan går då ut till sin gärning och till sitt arbete intill aftonen.
Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
24 Huru mångfaldiga äro icke dina verk, o HERRE! Med vishet har du gjort dem alla. Jorden är full av vad du har skapat.
Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
25 Se ock havet, det stora ock vida: ett tallöst vimmel rör sig däri, djur både stora och små.
Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
26 Där gå skeppen sin väg fram, Leviatan, som du har skapat att leka däri.
Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
27 Alla vänta de efter dig, att du skall giva dem deras mat i rätt tid.
Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
28 Du giver dem, då samla de in; du upplåter din hand, då varda de mättade med goda håvor.
Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
29 Du fördöljer ditt ansikte, då förskräckas de; du tager bort deras ande, då förgås de och vända åter till sitt stoft igen.
Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
30 Du sänder ut din ande, då varda de skapade, och du förnyar jordens anlete.
Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
31 HERRENS ära förblive evinnerligen; må HERREN glädja sig över sina verk,
Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
32 han som skådar på jorden, och hon bävar, han som rör vid bergen, och de ryka.
Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
33 Jag vill sjunga till HERRENS ära, så länge jag lever; jag vill lovsjunga min Gud, så länge jag är till.
Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
34 Mitt tal behage honom väl; må jag själv få glädja mig i HERREN.
Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
35 Men må syndare försvinna ifrån jorden och inga ogudaktiga mer vara till. Lova HERREN, min själ Halleluja!
Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
