Job 16
1 Därefter tog Job till orda och sade:
А Йов відповів та й сказав:
2 Över nog har jag fått höra av sådant; usla tröstare ären I alla.
„Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
3 Är det nu slut på detta tal i vädret, eller eggar dig ännu något till gensvar?
Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
4 Jag kunde väl ock tala, jag såsom I; ja, jag ville att I voren i mitt ställe! Då kunde jag hopsätta ord mot eder och skaka mot eder mitt huvud till hån.
I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
5 Med munnen kunde jag då styrka eder och med läpparnas ömkan bereda eder lindring.
уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
6 Om jag nu talar, så lindras därav ej min plåga; och tiger jag, icke släpper den mig ändå.
Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
7 Nej, nu har all min kraft blivit tömd; du har ju förött hela mitt hus.
Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
8 Och att du har hemsökt mig, det gäller såsom vittnesbörd; min sjukdom får träda upp och tala mot mig.
і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
9 I vrede söndersliter och ansätter man mig, man biter sina tänder samman emot mig; ja, min ovän vässer mot mig sina blickar.
Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
10 Man spärrar upp munnen mot mig, smädligt slår man mig på mina kinder; alla rota sig tillsammans emot mig.
Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
11 Gud giver mig till pris åt orättfärdiga människor och kastar mig i de ogudaktigas händer.
Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
12 Jag satt i god ro, då krossade han mig; han grep mig i nacken och slog mig i smulor. Han satte mig upp till ett mål för sina skott;
Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
13 från alla sidor träffa mig hans pilar, han genomborrar mina njurar utan förskoning, min galla gjuter han ut på jorden.
Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
14 Han bryter ned mig med stöt på stöt, han stormar emot mig såsom en kämpe.
Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
15 Säcktyg bär jag hopfäst över min hud, och i stoftet har jag måst sänka mitt horn,
Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
16 Mitt anlete är glödande rött av gråt, och på mina ögonlock är dödsskugga lägrad.
Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
17 Och detta, fastän våld ej finnes i mina händer, och fastän min bön är ren!
хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
18 Du jord, överskyl icke mitt blod, och låt för mitt rop ingen vilostad finnas.
Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
19 Se, redan nu har jag i himmelen mitt vittne, och i höjden den som skall tala för mig.
бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
20 Mina vänner hava mig nu till sitt åtlöje, därför skådar mitt öga med tårar till Gud,
Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
21 Ja, må han här skaffa rätt åt en man mot Gud och åt ett människobarn mot dess nästa.
і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
22 Ty få äro de år som skola upprinna, innan jag vandrar den väg där jag ej mer kommer åter.
бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
