Job 15
1 Därefter tog Elifas från Teman till orda och sade:
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 Skall en vis man tala så i vädret och fylla upp sitt bröst med östanvind?
„Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?
3 Skall han försvara sin sak med haltlöst tal, med ord som ingenting bevisa?
Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?
4 Än mer, du gör gudsfruktan om intet och kommer med klagolåt inför Gud.
Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,
5 Ty din ondska lägger dig orden i munnen, och ditt behag står till illfundigt tal.
бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
6 Så dömes du nu skyldig av din mun, ej av mig, dina egna läppar vittna emot dig.
Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:
7 Var du den första människa som föddes, och fick du liv, förrän höjderna funnos?
Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?
8 Blev du åhörare i Guds hemliga råd och fick så visheten i ditt våld?
Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?
9 Vad vet du då, som vi icke veta? Vad förstår du, som ej är oss kunnigt?
Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?
10 Gråhårsman och åldring finnes också bland oss, ja, en som övergår din fader i ålder.
Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.
11 Försmår du den tröst som Gud har att bjuda, och det ord som i saktmod talas med dig?
Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?
12 Vart föres du hän av ditt sinne, och varför välva dina ögon så,
Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,
13 i det du vänder ditt raseri mot Gud och öser ut ord ur din mun?
що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?
14 Vad är en människa, att hon skulle vara ren? Vad en av kvinna född, att han skulle vara rättfärdig?
Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?
15 Se, ej ens på sina heliga kan han förlita sig, och himlarna äro icke rena inför hans ögon;
Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —
16 huru mycket mindre då den som är ond och fördärvad, den man som läskar sig med orättfärdighet såsom med vatten!
що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
17 Jag vill kungöra dig något, så hör nu mig; det som jag har skådat vill jag förtälja,
Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,
18 vad visa män hava gjort kunnigt, lagt fram såsom ett arv ifrån sina fäder,
про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —
19 ifrån dem som allena fingo landet till gåva, och bland vilka ingen främling ännu hade trängt in:
їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.
20 Den ogudaktige har ångest i alla sina dagar, under de år, helt få, som beskäras en våldsverkare.
Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.
21 Skräckröster ljuda i hans öron; när han är som tryggast, kommer förhärjaren över honom.
Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.
22 Han har intet hopp om räddning ur mörkret, ty svärdet lurar på honom.
Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.
23 Såsom flykting söker han sitt bröd: var är det? Han förnimmer att mörkrets dag är för handen.
Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.
24 Ångest och trångmål förskräcka honom, han nedslås av dem såsom av en stridsrustad konung.
Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,
25 Ty mot Gud räckte han ut sin hand, och mot den Allsmäktige förhävde han sig;
бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,
26 han stormade mot honom med trotsig hals, med sina sköldars ryggar i sluten hop;
проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.
27 han höljde sitt ansikte med fetma och samlade hull på sin länd;
Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,
28 han bosatte sig i städer, dömda till förstöring, i hus som ej fingo bebos, ty till stenhopar voro de bestämda.
і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.
29 Därför bliver han ej rik, och hans gods består ej, hans skördar luta ej tunga mot jorden.
Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.
30 Han kan icke undslippa mörkret; hans telningar skola förtorka av hetta, och själv skall han förgås genom Guds muns anda.
Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.
31 I sin förvillelse må han ej lita på vad fåfängligt är, ty fåfänglighet måste bliva hans lön.
Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —
32 I förtid skall hans mått varda fyllt, och hans krona skall ej grönska mer.
вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!
33 Han bliver lik ett vinträd som i förtid mister sina druvor, lik ett olivträd som fäller sina blommor.
Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —
34 Ty den gudlöses hus förbliver ofruktsamt, såsom eld förtär hyddor där mutor tagas.
бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:
35 Man går havande med olycka och föder fördärv; den livsfrukt man alstrar är ett sviket hopp.
він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.
